КУРСОВА РОБОТА

на тему:

"Предмет, метод, способи і типи правового регулювання"

Зміст

ВСТУП

Правова система — це багатогранний комплекс взаємопов'язаних правових засобів та явищ, створених з метою регулювання суспільних відносин.

Вона є певною системою та набуває ознак, які притаманні даному утворенню, а саме: єдності, цілісності, взаємозв'язку її елементів.

В.Д. Перевалов підкреслює, що в основі побудови правової системи покладено принцип системності, що дає можливість виділити такі рівні правової системи, як суб'єктно-змістовний (в основу даного аспекту покладено факт, що суб'єктам права відводиться активна роль у формуванні правової системи), інтелектуально-психологічний (існуючі погляди, доктрини, догми формують певне відношення у суб'єкта до правової реальності), нормативно-регулятивний рівень (норми права впливають на інші компоненти правової системи, формуючи певні структурно-функціональні блоки цієї системи), організаційно-діяльний рівень (це певні зв'язки, які виникають в процесі правотворчої, правореалізаційної діяльності), соціально-результативний рівень (на даному рівні знаходить прояв сутність правової системи) [13, с. 463].

В юридичній літературі існують різні підходи щодо структурних елементів правової системи та тих зв'язків, що між ними виникають. Так, О.Ф. Скакун виділяє елементи та підсистеми функціонування цих елементів: інституційну і суб'єкти права; нормативну (регулятивну), складовими якої є норми права, об'єднані у вигляді нормативно-правових актів, та принципи права; ідеологічну, що містить правову ідеологію та правову психологію як складові елементи правової культури; функціональна підсистема діє в процесі здійснення правотворчості, право реалізації, через правовідносини, юридичну практику; комунікативна підсистема — це ті взаємозв'язки, які виникають у процесі функціонування всіх структурних елементів правової системи [11, с. 258-259].

Серед структурних елементів правової системи важливе місце належить правовому регулюванню. В юридичній літературі сформувалось певне розуміння сутності правового регулювання, не дивлячись на різні підходи щодо його визначення.

Практичне значення загальнотеоретичних уявлень про правове регулювання полягає, зокрема, в тому, що вони відображають єдність, цілісність правової системи шляхом розкриття глибинних, «інтимних» зв'язків і взаємозалежностей її частин, елементів.

Завдяки цьому, такі знання істотно полегшують практичну орієнтацію у складному, багатогранному світі юридичних явищ. Вони (ці знання) дають можливість обирати з розгалуженого юридичного інструментарію саме ті засоби, регулятивна «енергія» котрих здатна забезпечити найповніше задоволення потреб, інтересів людей та їх спільностей, об'єднань.

Головним завданням даної курсової роботи було дослідження поняття правового регулювання, а також предмету, способів і типів правового регулювання суспільних відносин.

1. Правове регулювання як елемент правової системи

1.1. Поняття правового регулювання та його предмету

У сучасній юридичній науці до цього часу немає єдиного підходу у поглядах на правове регулювання. Одна група авторів розуміє під правовим регулюванням лише встановлення правових норм та забезпечення засобів їх реалізації (С. Ф. Кечек'ян, Л. С. Явич та ін.).

Інші виступають проти обмеження правового регулювання правовими відносинами, вважаючи, що до правового регулювання слід включати всі форми впливу права на суспільні відносини (Е. А. Лукашова та ін.).

Правовий вплив — це взятий у єдності і різноманітності весь процес впливу права на суспільне життя, свідомість і поведінку людей за допомогою соціальних, ідеологічних, психологічних, інформаційних та юридичних механізмів.

До таких форм впливу права на суспільні відносини включають:
а) інформаційний; б) ідеологічний: в) ціннісно-орієнтацій-ний;
г) виховний; д) культурологічний; е) правовий та інші форми впливу.

Є й такі, що вважають за необхідне обмежити розуміння правового регулювання суспільних відносин формами юридичного впливу права
(В. А. Шейндлін та ін.).

На думку А. Ю. Олійника, найбільш близькі до істини ті автори, які під правовим регулюванням розуміють: а) здійснення за допомогою юридичних засобів правового впливу на суспільні відносини;
б) виникнення на основі правової норми суб'єктивних прав і юридичних обов'язків; в) реалізацію останніх у повсякденних життєвих відносинах
(С. С. Алексєєв, В. О. Шабалін та ін.).

Правове регулювання — форма владного юридичного впливу на суспільні відносини, що здійснюється державою за допомогою всіх правових засобів з метою їх упорядкування, закріплення і забезпечення [9, с. 122].

Можна виділити такі ознаки правового регулювання:

1) правове регулювання — різновид соціального регулювання;

2) за допомогою правового регулювання відносини між суб'єктами набувають певної правової форми, яка має споконвічне державно-владний характер, тобто в юридичних нормах держава вказує міру можливої та належної поведінки;

3) правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами;

4) правове регулювання має цілеспрямований характер — спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;

5) правове регулювання здійснюється за допомогою правових засобів, які забезпечують його ефективність;

6) правове регулювання гарантує доведення норм права до їх виконання.

Предмет правового регулювання — це сукупність суспільних відносин, урегульованих правом.

Властивості предмета правового регулювання:

Регулюючий вплив права на суспільні відносини полягає у тому, що воно в своїх нормах конструює модель обов'язкової або дозволеної поведінки різних суб'єктів цих відносин. Це знаходить свій вираз у наданні одним суб'єктам суспільних відносин певних прав і в накладанні на інших певних обов'язків, пов'язуючи їх тим самим взаємними правами і обов'язками. При цьому можливості права в регулюванні суспільних відносин не свавільні й небезмежні. Правове регулювання обумовлено деякими об'єктивними та суб'єктивними чинниками, до яких можна віднести:

а) рівень економічного розвитку суспільства;

б) його соціальну структуру;

в) рівень зрілості, стій кості суспільних відносин;

г) рівень правової культури громадян і посадових осіб;

д) рівень визначеності предмета, засобів і методів правового регулювання [3, с. 217].

Юридичні засоби беруть участь у правовому регулюванні й правовому впливі. Якщо правове регулювання, зазвичай, визначають як