До загальносоціальних передумов ефективності юридичної норми (ефективності правотворчості) слід віднести:
До юридичних (спеціально-соціальних) передумов ефективності юридичної норми належать:
Дотримання усіх зазначених передумов дозволяє забезпечити не тільки суто управлінську ефективність, але й зазвичай цінність та економність закону, тобто його високу якість.
Висновки
У підсумку роботи можна зробити такі висновки.
У сучасній юридичній науці до цього часу немає єдиного підходу у поглядах на правове регулювання. Найбільш близькі до істини ті автори, які під правовим регулюванням розуміють: здійснення за допомогою юридичних засобів правового впливу на суспільні відносини; виникнення на основі правової норми суб'єктивних прав і юридичних обов'язків; реалізацію останніх у повсякденних життєвих відносинах.
Таким чином, правове регулювання можна визначити як форму владного юридичного впливу на суспільні відносини, що здійснюється державою за допомогою всіх правових засобів з метою їх упорядкування, закріплення і забезпечення.
Правове регулювання передбачає впорядкування, юридичне закріплення та охорону суспільних відносин шляхом застосування правових засобів. Його сферою є ті суспільні відносини (економічні, політичні, культурні, національні, релігійні та інші), які потребують правового впливу. Ці відносини складають предмет правового регулювання, є вольовими, об'єктивно потребують впливу з боку держави та мають чітко визначений зміст. В економічній сфері -— це відносини, пов'язані з формуванням ринкових взаємозв'язків, з розвитком різних форм власності, з виробництвом, розподілом матеріальних благ, розвитком фермерського господарства. В політичній сфері — це правове закріплення плюралістичних форм та методів здійснення влади, формування демократичних інститутів. В соціальній сфері — це формування соціальної політики, направленої на задоволення інтересів конкретної людини в галузі освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення та інших сферах.
Метод правового регулювання — це специфічний спосіб владного впливу держави на суспільні відносини, котрий здійснюється за допомогою юридичних засобів.
Правове регулювання здійснюється за допомогою певних видів. Розрізняють певні критерії класифікації видів правового регулювання. За способом сполучення дозволів та заборон виділяють загальнодозвільний та спеціально-дозвільний види; за територіальним статусом правотворчого суб'єкта — централізований та нецентралізований; за обсягом суспільних відносин, на які поширюється правове регулювання, — загальне (нормативне) та індивідуальне правове регулювання.
Способами правового регулювання є дозволи, заборони та зобов'язання, що відповідають регулятивно-статичній та регулятивно-динамічній функціям права. Покладаючи на осіб обов'язок утримуватися від вчинення певних дій, що суперечать нормам права, заборони встановлюють певну міру поведінки суб'єктів; дозволи забезпечують соціальну активність суб'єктів та певний рівень їх свободи; зобов'язання сприяють реалізації покладених на осіб обов'язків, їх виконання гарантується з боку держави у вигляді застосування юридичної відповідальності.
Застосування того чи іншого способу правового регулювання залежить від його типу, на формування якого впливає сам зміст правових відносин. Якщо загальнодозвільний тип правового регулювання передбачає дію принципу «дозволено все, крім прямо забороненого законом» та сприяє розвитку ініціативності, самостійності щодо прийняття рішень, то спеціально-дозвільний тип правового регулювання передбачає використання заборон, в межах яких норма права встановлює конкретні дозволи, що відображаються у вигляді принципу «заборонено все, крім прямо дозволеного законом».
Хочу додати, що при створенні та розвитку права необхідно враховувати два фактори: з одного боку, історичний досвід правового життя суспільства, а з іншого — ідеї розумного впливу на соціальні процеси, і тоді будуть підібрані найбільш ефективні методи, способи, типи та режими правового регулювання.
Використана література