умисел - як прямий, так і побічний. Якщо йдеться про міжнародні злочини, то вина може характеризуватися лише прямим умислом. Теж стосується і транснаціональних злочинів. Однак, такий злочин, як, наприклад, розрив чи пошкодження підводного морського кабеля може бути вчинено як з умислом (прямим чи побічним), так і без умислу. Виходячи з того, що під дію міжнародного кримінального права підпадають певні групи діянь, небезпечні для міжнародного спілкування, надзвичайно важливо визначити поняття злочину на міжнародному рівні. Оскільки від того, які правопорушення визнаватимуться злочинами, що заподіюють шкоду двом або більше державам, залежать форми та методи боротьби з ними, вихідні позиції для прийняття законодавчих актів усіма членами міжнаро-дного співтовариства, вдосконалення національно законодавства. Отже можна дійти висновку, що злочином у міжнародному кримінальному праві можуть визнаватись лише явища, надзвичайно небезпечні для існуючих мирних відносин та співпраці держав, і які заподіюють шкоду міждержавному спілкуванню та міждержавним інтересам, передбачені міжнародно-правовими актами. Взагалі поняття злочину має бути закріплено офіційно в міжнародному кримінальному кодексі для того, щоб за вчинення протиправного діяння, передбаченого міжнародним правом наступала не лише відповідальність, яка зазначена у національних кримінально-правових нормах, а й - міжнародно-правова відповідальність. Однак, розробка та прийняття такого кодексу вимагає багато часу та зусиль. Ще у 1954 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН Комісія з питань міжнародного права розробила проект кодексу міжнародних злочинів. На черговій сесії у 1991 р. Комісія схвалила проект Кодексу злочинів проти миру та безпеки людства в першому читанні. Тут йдеться тільки про певний вид правопорушень, які складають лише частину тих суспільно небезпечних явищ, що є предметом регулювання міжнародного кримінального права. Отже, досить нагальною постає необхідність у створенні документа, який вирішив би одну з найбільших проблем міжнародної охорони правопорядку - уніфікацію кримінального законодавства. Цілком очевидно, що норми, закріплені в Кодексі, не будуть обов'язковими для суверенної держави, але підписання міжнародного документа стане своєрідним вираженням ставлення даної країни до тих правопорушень, які виходять за межі державних кордонів.
2. Міжнародний Кримінальний Суд
Зі змісту статуту випливає, що Міжнародний Кримінальний Суд (далі Суд) буде незалежним від ООН органом. Питання надання Судові статусу окремого органу не породжувало сумнівів ще напередодні конференції, адже світова спільнота зацікавлена в безсторонньому і справедливому вирішенні кримінальних справ міжнародного значення. Ст.4.1 наділяє Суд міжнародною правосуб'єктністю, а отже і правом на безперешкодну діяльність на міжнародній арені.
Місцезнаходженням Суду є м. Гаага (Нідерланди). У справах, пов'язаних із серйозним порушенням гуманітарного права, судочинство вершитимуть 18 суддів, обраних на 9 років (без права переобрання), спеціальною Асамблеєю держав-учасниць. Причому в складі Суду не може бути двоє представників однієї держави.
Відповідно до ст.34 Статуту структура Суду охоплює наступні органи:
Президію (колегіальний орган, у який входять Голова та перший і другий віце-голови ) ( The Presidency);
Судовий відділ (Trial Division);
Апеляційний відділ (Appeals Division);
Відділ "досудового слідства" (Pre-trial Division);
Канцелярія прокурора (The office of the Prosecutor);
Секретаріат (The registry).
Суд буде виконувати свої повноваження за посередництвом палат - одиниць, які діють в межах окремих відділів: судова палата (аналог- суд першої інстанції), що складається з 3 суддів і апеляційна палата (друга інстанція), що складається з Голови та 4 суддів. Можливе створення більшої кількості палат в межах одного відділу. Особливе місце все ж займає палата "досудового слідства" ( Pre-Trial Chamber) (вона не має аналогів у національній судовій системі), яка буде функціонувати в межах унікального в світовому вимірі органу - відділі "досудового розгляду", що виконує роль свого роду контролю над прокурором. З-поміж різних повноважень палати "досудового слідства" найвагомішим усе ж видається надання їй права контролю за діяльністю прокурора та розгляду скарг щодо його діяльності .
Загалом, можна стверджувати, що практично уся діяльність прокурора буде під контролем палати "досудового розгляду".
Юрисдикція Суду
1. Суб'єкти, відповідальні перед Судом:
Міжнародний Кримінальний Суд на відміну від Міжнародного Суду Справедливості в Гаазі, здійснює судочинство не над державами, а над індивідами.
Ст. 27 (1) Статуту наголошує, що Суд однаково підходить до усіх, без огляду на займану посаду чи виконання функцій; не передбачено також жодних імунітетів.
Кримінальну відповідальність на підставах, визначених у Статуті нестимуть не лише безпосередні виконавці злочинів, які підлягають юрисдикції Суду, але також ті, хто віддавав накази, або не перешкоджав здійсненню злочинів. При цьому наказ в розумінні Статуту охоплює, окрім наказів військових командирів, також доручення інших начальників. Як виняток, наказ може трактуватися, як підстава для звільнення від відповідальності, якщо він не мав характеру "очевидно протиправного" (manifestly unlawful), а виконавець був юридично змушений до його виконання, і не знав, що він суперечить праву. Наказ не буде, однак, звільняти від відповідальності виконавців злочинів проти людяності і геноциду. Накази виконання цих злочинів завжди мають, відповідно до Статуту, "очевидну протиправність".
2. Злочини, що підлягають юрисдикції Суду.
Статут наділяє Міжнародний Кримінальний Суд юрисдикцією над чотирма категоріями справ. До них належить: геноцид, злочини проти людства, воєнні злочини і агресія. Згідно з прийнятою в Статуті дефініцією під геноцидом слід розуміти такі дії, що чиняться з наміром знищити цілком або частково яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу (ст.6).
Ст.7 визначає злочини проти людства як умисні дії ("with knowledge of the attack"), вчинені в межах широкомасштабних або систематичних нападів, спрямованих проти цивільного населення, включно з убивством, знищенням, ув'язненням, депортацією, незаконним переміщенням, насильним зникненням людей, тортурами, викраденнями, злочинами апартеїду, насильною проституцією, вимушеною вагітністью, насильною стерилізацією та іншими