Під юрисдикцію суду підпадають також воєнні злочини, зокрема, "коли вони були вчинені в межах плану або політики або при широкомасштабному вчиненні таких злочинів " (ст. 8.1)

Найбільший каталог злочинів, що підлягяють юрисдикції суду, передбачено ст.8.2 Статуту, котра подає детальний перелік воєнних злочинів. До них віднесено також серйозні порушення Женевської конвенції від 12.08. 1949р.

Доречно зауважити, що положення Статуту наділяють Суд юрисдикцією також над деякими воєнними злочинами, вчиненими на території держави, коли відбувається тривалий збройний конфлікт між правлячою владою та організованими збройними групами або між самими такими групами. Не стосується це, однак, воєнних злочинів вчинених в межах державних заворушень (напр. бунт). Відповідно до ст.5.1. каталог злочинів, що підлягяють юрисдикції Суду, охоплює також злочини агресії. Проте, уже в наступному пункті цієї статті зазначається, що злочини агресії будуть підлягати юрисдикції Суду, якщо Асамблея держав-учасниць прийме (у поправці до Статуту) її дефініцію.

Дискусійним було і питання про те, чи повинен Суд мати повноваження щодо інших особливо тяжких злочинів (напр. - тероризм чи торгівля наркотиками). Вирішено було, однак,залишити це питання до обговорення в майбутньому.

МКС - додаток до національних судів

Відповідно до преамбули Статуту і ст.1 Суд доповнює національні системи кримінального правосуддя. Завданням Суду є здійснення судочинства над "особами, відповідальними за найбільш серйозні злочини, що викликають занепокоєння міжнародної спільноти, вказані в даному Статуті". Порушення справи в МКС є неможливим, коли державні органи, компетентні у вирішенні даної справи, проводять слідство або винесли вирок, або справа уже досліджувалась державними органами і прийнято рішення не розпочинати слідство. Проте, як завжди , є винятки, коли Суд може проводити в таких випадках слідство, констатуючи, що держава не хоче або не може забезпечити проведення слідства належним чином (напр. коли має місце необгрунтована затримка з проведення слідства) (ст.17.2).

У випадку, коли обвинувачений був уже засуджений іншим судом, допускається повторне слідство в МКС лише коли слідство, проведене національним судом, мало на меті охорону даної особи перед можливою міжнародною криміналюною відповідальністю за злочини підлягають юрисдикції МКС. Подібні положення Статуту дозволяють Суду розпочинати судочинство й у випадках, коли з інших причин слідство національним судом проводилося неналежно або ж без дотримання чинних норм міжнародного права в даній галузі.

Проте,наведені винятки не змінюють того факту, що Суд зобов'язаний визнавати принцип ne bis in idem(ст.20). А тому над жодним обвинуваченим не може вершитись судочинство, якщо щодо нього в цій справі уже був винесений обвинувальний або виправдувалтьний вирок. Це стосується і національних судів.

Підстави кримінальної відповідальності

Вiдповідно до статуту при здійсненні своїх повноважень Суд повинен дотримуватися фундаментальних принипів кримінальної відповідальності, на яких грунтується сучасне кримінальне право. Ряд міжнародних конвенцій, напр. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, а також Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод, покладає на держави-учасниці обов'язок врахування їх у внутрішньому праві і застосування на практиці.

Підставам кримінальної відповідальності присвячено окремий розділ Статуту. Найважливішою його підставою є принцип nullum crimen sine lege, який забезпечить особу від свавілля з боку Суду у виборі покарань (ст.23). Статут, отже, гарантує, що "обвинувачений Судом може бути покараний лише згідно зі Статутом".

Ст.24 передбачає вісутність зворотньої сили ratione personae, за діяння вчинені до вступу Статуту в дію.

Статтею 25 чітко визначено форми вчинення злочинів, що підлягають юрисдикції Суду, індивідуально, спільно з іншою особою або через іншу особу незалежно від того, чи підлягає ця інша особа відповідальності; якщо особа наказує, підбурює або спонукає до вчинення злочину.

Статут також обмежує юрисдикцію Суду проголошуючи, що "(він) не має юрисдикції щодо осіб, які на момент вчинення злочину не досягли 18 річного віку" (ст.26).

У ст.30, яка має характер гаранту, особа підлягає кримінальній відповідальності і покаранню за злочини, що підлягають юрисдикції Суду, лише у випадку вчинення його свідомо і умисно ("with intent and knowledge").

Щодо підстав, які звільняють від відповідальності, то згідно зі Статутом такими вважаються: психічна хвороба або розлад, які позбавляють можливості усвідомлювати протиправність діяння, перебування в стані інтоксикації, дії з метою захисту себе або інших тощо.

Помилка в праві і помилка в факті можуть звільнити від кримінальної відповідальності у випадку, коли вона виключає необхідну суб'єктивну сторону даного злочину.

Покарання

Щодо основних покарань, то Суд може позбавити волі на строк до 30 років, а у виняткових випадках - засудити до довічного ув'язнення (ст.77). Поряд із позбавленням волі Суд може накласти штраф та конфіскацію майна, отриманого внаслідок вчинення злочину, без шкоди для прав bona fide третіх сторін. Рішення суду підлягає оскарженню.

Прийняття Статуту МКС є важливою подією переломного значення для міжнародного кримінального права. Нарешті увінчались успіхом зусилля кількох поколінь учених - криміналістів щодо створення Постійного Міжнародного Кримінального Суду для обвинувачених у вчиненні найтяжчих злочинів.

Статут набуде чинності першого дня місяця, наступного по 60-му дні після подання на зберігання Генеральному секретареві ООН 60-ї ратифікованої грамоти або документа про прийняття, затвердження або приєднання.(ст.126)

На даний час Статут Міжнародного Кримінального Суду підписало 88 держав, а ратифікувало 5. Хочеться вірити, що згодом цей список поповнить і Україна.

Безперечно, практичне значення і якість прийнятого під час римської конференції Статуту можна буде оцінити лише згодом,