Для повернення автотранспорту власник має подати документи, які підтверджують право власності, а у разі, коли автомобіль транспортабельний,-документи водія (реєстраційні та страхові папери: оригінали або завірені копії). Якщо власником транспортного засобу є страхова компанія, то повертає його безпосередньо спеціалізована компанія. При цьому страхова компанія має подати відповідні документи, що підтверджують право іншої компанії здійснювати такі дії. Якщо виявлений транспортний засіб зареєстровано в суді,власникові надсилається запрошення, відповідно до якого він повинен забрати свою власність впродовж трьох місяців. Як вийде цей термін, транспортний засіб автоматично стає власністю держави. У разі зберігання його в поліції цей термін збільшується до шести місяців.

Коли виявлений транспортний засіб був придбаний законно (тобто за відповідну ціну, в гаражі або в громадянина, особу якого можливо встановити), його повертають попередньому власникові за рішенням суду або новому власникові, якщо той сплатить усі збитки.

Бельгія не підписала жодної конвенції та угоди про повернення викраденого автотранспорту.

Білорусь

Виявлений транспортний засіб може бути конфіскований за умови, якщо до правоохоронних органів Білорусі надійде запит із країни, де цей транспортний засіб був викрадений, та у разі наявності договору про взаємодопомогу.

Для встановлення місцеперебування власника транспортно ­ го засобу здебільшого використовують канали Інтерполу.

Відповідальність за збереження вилученого автотранспорту несуть відповідні державні органи, яким він передається на зберігання. Суми матеріальних збитків законодавством невиз ­ начені, але можуть бути відшкодовані в судовому порядку.

Процедура повернення викраденого майна його законному власникові регулюється Цивільним кодексом Білорусі. Відповідно до ст.131 цього Кодексу громадяни, у тому числі й іноземці, мають право вимагати повернення їх власності, яка була вилучена законно чи незаконно іншими особами. Проте за законами держави транспортний засіб може бути вилучений в особи, яка законним чином набула права власності на нього, на користь іншої особи, яка раніше була власником цього засобу, тільки за судовим рішенням. До винесення такого рішення транспортний засіб не може бути вилучений, за винятком випадків, коли він є доказом у кримінальній справі і його необхідно зберегти до винесення судової постанови. У зв'язку з цим слід зазначити, що іноземні громадяни, викрадені автотранспортні засоби яких знаходяться на території Білорусі, повинні безпосередньо звертатися до судових органів країни. Правоохоронні органи Білорусі мають право передати вилучений транспортний засіб поліції іншої країни лише у разі наявності договору про правову допомогу або за рішенням суду.

Для повернення автомашини законний власник має подати копії документів, які підтверджують право власності або право володіння транспортним засобом.

Власник викраденої власності (як громадянин Білорусі, так і іноземець) має право подати до суду позов і вимагати її повернення впродовж трьох років після того, як вона була вияв ­ лена або вилучена (ст. 131 Цивільного кодексу). Якщо цей термін вийшов, судові органи мають право відмовити в поверненні транспортного засобу.

Білорусь підписала угоди про взаємну правову допомогу, які стосуються повернення викраденого автотранспорту, з країнами-членами СНД, а також з Латвією, Литвою та Польщею.

Висновки

У цій роботі мною розглянуті гарантії міжнародної законності . Як вже зазначалося це можуть бути міжародні правові докуменгти, організації, держави і навіть окремі особи. Звичайно усі вони діють на сонові раніше встановлених міжнародних норм.

Проблеми між правовими державними системами виникають через внутрішню і зовнішню політику держави, що має за основу внутрішне законодавство.

Звичайно актуальним на сьогоднішній день є вирішення спорів мирним шляхом, а також з додерженням норм міжнародного права. Прикладом ми можемо вважати протиправне військове втручання Сполучених Штатів Америки до Іраку. Як зазначають міжнародні правові аналітики, це вторгнення є повністю безпрецендентним порушенням більшості міжнародних норм, договорів.

Органі , що функцією мають захист міжнародної законності мають великі недоліки: можливість впливу більш сильних держав на рішення органів, бюрократичний аппарат,який гальмує прийняття, або скасування рішення.

Література

Дорошенко А., Овсій І. Транснаціональні злочинці // Юридичний віс-ник України. 1997. № 37.

Лазоренко О.В., Лазаренко О.О. / Теорія політології. – К., 1996р

Панов В.В. "Международное уголовное право". М., 1997. С. 94.

Політологія / за ред. Бабкіної О.В., Горбатенка В.П. – К, 1998р

Правознавство/ за ред.Копейчикова В.В. – К.,1998 рік

"Проти злочинності всією громадою". Виступ Президента України Л.Д. Кучми на розширенному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупці-єю і організованною злочинністю при Президентові України. Урядовий кур'єр. 1997. 18 лютого.

Проблемы борьбы с организованной транснациональной преступностью. Законность. 1995. № 1.

Прудон П. Война и мир: исследование о принципе и содержании международного права. – М., 1864

Основи держави і права/ За ред.Колодій А.М., Олійник А.Ю. – К., 1997рік

Організація Об”єднаних Націй. Сборник – М., 1981

Рябов С.Г. / Політологічнатеорія держави. – К., 1996р.

Статут Організації Об”єднаних Націй

“Итоги” журнал (Россия) за 96-2000р

C.-A. Fleischhauer. Negotiation. EPIL 1 – 1981

H.W.A Thinway. Reciprocity in the Jurisdiction of the International Court, NYIL 15 – 1984

Mosler , 1981

Nicaragua case. ICJ Rep. – 1984

Nottebohm case. ICJ Rep – 1953

S. Rosenne. Procedure in the International Court. 1983

S/ Rosenne. The Qatar/Bahrain Case – What is a Treaty? A Frame Agreeement and the Seising of the Court . LJIL 8 - 1995