Кримінально-правові відносини, породжені нега-тивною кримінальною відповідальністю, виклика-ють до "життя" кримінально-процесуальні та кримі-нально-виконавчі відносини. Саме в рамках (межах) цих відносин і відбувається фактична реалізація не-гативної кримінальної відповідальності. Слід зазна-чити, що кримінально-правові відносини продовжу-ють своє "життя" і після реалізації негативної кри-мінальної відповідальності в рамках цих відносин. Наприклад, повторне вчинення суспільне небезпеч-ного діяння зобов'язує особу в ряді випадків відпо-відати як за кваліфікований злочин.

Початком реалізації негативної кримінальної від-повідальності в рамках кримінально-процесуальних відносин є передбачені законом дії відповідної слу-жбової особи чи органу щодо суб'єкта злочину, нас-лідками яких передбачаються його певні, визначені законом, обов'язки і права. Це наступний етап реалі-зації негативної кримінальної відповідальності в ра-мках кримінально-процесуальних відносин. Він, зо-крема, охоплює собою затримання особи в процесу-альному порядку, обрання запобіжного заходу, пред'явлення обвинувачення, винесення вироку й набрання ним законної сили.

При визначенні початкового моменту виникнення негативної кримінальної відповідальності треба керува-тися рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх
справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27 жовтня 1999 р. №9 рп/99. Конституційний Суд України зазначив, що
кримінальна відповідальність настає з моменту набрання чинності обвинувальним вироком суду.

У зв'язку з офіційним тлумаченням початку настання кримінальної відповідальності, висловлені в І літературних джерелах інші погляди щодо цього питання фактично втратили практичне значення.

Декілька зауважень щодо співвідношення понять "кримінальна відповідальність" та "покарання".

По-карання - це захід примусу, що застосовується за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обме-женні прав і свобод засудженого.

Кримінальна від-повідальність — поняття значно ширше покарання. Вона включає в себе і обов'язок особи відповідати за вчинене діяння, передбачене в КК, і покарання як процес реального перетерпіння заходів, зазначених у кримінальному законі.

Отже, негативна кримінальна відповідальність виникає із вчиненням особою діяння,, передбаченого КК, що містить ознаки складу злочину і завершуєть-ся погашенням судимості.

Відзначимо, що негативна кримінальна відповідальність може завершуватися і раніше ніж із погашенням чи зняттям судимості. Йдеться про звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених Загальною та Особливою частинами КК.

Випадки звільнення від кримінальної відповідаль-ності у Загальній частині КК передбачені ст.ст. 45-49, ч.ч. 2, 4, 5 ст. 74, ст.ст. 75, 79, 80, 86, 97, 104-106 КК. У той же час ст. 97 КК, яка регламентує застосування помилування, не говорить про таке звільнення. В ній передбачається лише заміна засудженому призначено-го судом покарання у виді довічного позбавлення волі позбавленням волі на строк не менше двадцяти п'яти років. Тобто помилування не звільняє особу від кри-мінальної відповідальності.

У ряді випадків кримінальна відповідальність ви-черпується фактом відбуття покарання (п. п. З та 4 ст. 89; п. 1 ч. 2 ст. 108 КК).

В Особливій частині випадки звільнення від кри-мінальної відповідальності, передбачені ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 1 14, ч. З ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. З ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 4 ст. 331, ч. З ст. 369, ч. 2 ст. 385 та ч. 2 ст. 396 КК).

Серед підстав кримінальної відповідальності виді-ляють правову та фактичну.

Правовою підставою кримінальної відповідальнос-ті КК визначає наявність у вчиненому особою суспі-льне небезпечному діянні складу злочину, передбаче-ному КК (ст. 2 КК). Це означає, що до кримінальної відповідальності може бути притягнута лише особа, яка є суб'єктом злочину і винно вчинила заборонене КК діяння проти охоронюваних кримінальним зако-ном об'єктів.

Фактичною підставою кримінальної відповідаль-ності є вчинення особою діяння, передбаченого в КК, що містить склад злочину. Наприклад, особа вчинила крадіжку. Саме факт вчинення особою крадіжки і буде підставою негативної кримінальної відповідальності.

Особа не підлягає відповідальності, коли діяння вчинене нею за обставин, що виключають його зло-чинність.

Не може підлягати кримінальній відповідальності й особа, коли вчинене нею діяння не визнається кримі-нальним законом як злочин (п. З розділу другого При-кінцевих та перехідних положень КК).

1.2 Загальне поняття хуліганства

Хуліганством у кримінальному праві називається грубе порушення громадського порядку (громадського спокою, громадської моралі), що вчинюється з хуліганських мотивів і виражає явну неповагу до суспільства.

Законодавче визначення хуліганства виражене невели-кою кількістю його загальних ознак. Ця обставина значно ускладнює кваліфікацію діяння, передбаченого ст. 296 КК, особливо при відмежуванні його від злочинів проти особи. Пленум Верховного Суду України у зв'язку з цим вказав на необхідність з'ясовувати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, ціль, наслідки і характер дій кожного з учасників хуліганства, а також чи супроводилися ці дії порушенням громадського порядку і явною неповагою до суспільства Див.: п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про хуліганство" від 28 червня 1991 р. // Постано-ви... — С. 169

.

Це керівне роз'яснення Пленуму Верховного Суду має важливе