Від опору як активної протидії треба відрізняти непокору, яка не є кваліфікуючою ознакою хуліганства і виражається в невиконанні вимог представника влади, громад-ськості або іншого громадянина.

Хуліганські дії, пов'язані з опором представникові влади, працівникові правоохо-ронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (про ці поняття див.: п. 6 і 7 комента-рю до ст. 342), не потребують додаткової кваліфікації як злочин проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян і охоплюється ч. З або ч. 4 ст. 296. Опір цим особам або іншим громадянам, які припи-няли хуліганські дії, не охоплюються названими нормами у випадках, коли внаслідок застосованого при цьому насильства вчинюється ще й інший, більш тяжкий злочин за ступенем суспільної небезпечності (наприклад, передбачений п. 8 ч. 2 ст. 115, ст. 121, ст. 348) чи за характером суспільної небезпечності (ст. 119).

В той же час опір, який мав місце після припинення хуліганських дій, зокрема, у зв'язку з пізнішим затриманням винного, не є кваліфікуючою ознакою хуліганства і підлягає кваліфікації за сукупністю з останнім.

Не повинне кваліфікуватися за ч. З ст. 296 дрібне хуліганство, пов'язане з опором представникові влади, працівникові правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків, члену громадського формування з охорони громадського по-рядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особа-ми покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку. Вчинений за таких обставин названим особам опір становить злочин, передбачений відповідними частинами ст. 342. Опір інший службовій особі або громадянинові, який виконує гро-мадський обов'язок, у зв'язку з їх службовою чи громадською діяльністю, поєднаний з умисним нанесенням побоїв або заподіянням легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження, кваліфікується за ч. 2 ст. 350, а поєднаний з заподіянням тяжкого тілес-ного ушкодження, - за ч. З ст. 350.

9. В ч. 4 ст. 296 вказані особливо кваліфікуючі ознаки кримінальне караного хулі-ганства, а саме вчинення його із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для на-несення тілесних ушкоджень.

Вогнепальною зброєю вважаються пристрої фабричного чи кустарного виробни-цтва, призначені для ураження цілі з допомогою снаряда (кулі, дробу тощо), що при-водиться в рух енергією порохових газів. Це автомати, карабіни, малокаліберні гвин-тівки, револьвери, пістолети, в тому числі спортивні, мисливські рушниці, зокрема, з гладким стволом, обрізи, самопали тощо. Сюди не відноситься пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні пістолети, ракетниці, а також стрілецька зброя, що діє на пневматичній, реактивній, газобалонній і пружинній основах і не наділена власти-вістю вогнепальності.

Холодна зброя - див.: п. 2 коментарю до ст. 263.

На кваліфікацію не впливає час виникнення наміру щодо використання вогнепаль-ної або холодної зброї для нанесення тілесних ушкоджень, так само як і причини, в силу яких у винного опинились ці предмети. Однак якщо винний незаконно носив, зберігав, відремонтував, виготовив або придбав вогнепальну зброю (крім гладкоствольної мисливської), носив, відремонтував або виготовив холодну зброю, за допомо-гою якої вчинив найтяжчий вид хуліганства, все вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів - за ч. 4ст. 296 і ч. 1 чи 2ст. 263.

Для кваліфікації злочину за ч. 4 ст. 296 необхідно встановити факт використання під час вчинення хуліганства для нанесення тілесних ушкоджень саме вражаючих властивостей зброї.

До знарядь вчинення найтяжчого виду хуліганства відносяться також інші предме-ти (окрім зброї), спеціально пристосовані або заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень. У відповідності до абз. 1 п. 13 постанови ПВСУ від 28 червня 1991 р. №3 спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень необхідно визнавати такі предмети, які були пристосовані винним для зазначеної ме-ти заздалегідь або під час вчинення хуліганський дій (наприклад, винний відбив ший-ку пляшки, загострив залізний прут, на кінець обривку дроту прив'язав гайку).

До заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень відносяться предмети, які не зазнавали якої-небудь попередньої обробки, але ще до початку хуліган-ства були приготовлені винним для тієї ж мети - нанесення тілесних ушкоджень (напри-клад, зарані взяті ним з собою). Це можуть бути ніж, який не відноситься до категорії хо-лодної зброї (наприклад, перочинний, садовий, шевський, кухонний), предмети господар-сько-побутового призначення (молоток, коса, сокира, ножиці, шило тощо), спеціальні за-соби, як от: гумовий кийок, газовий пістолет з балончиком, ручна газова граната, а також інші подібні засоби, якими можливе заподіяння тілесних ушкоджень. Треба мати на увазі, що одного факту знаходження предмета при винному до початку хуліганства, в процесі якого він застосував його для нанесення тілесних ушкоджень, для кваліфікації дій за ч. 4 ст. 296 недостатньо. Необхідною умовою такої кваліфікації є доведеність наявності у винного мети підготовки такого предмета для нанесення тілесних ушкоджень.

Застосування предметів, підібраних на місці злочину, які не були спеціально при-стосовані або заздалегідь заготовлені для заподіяння тілесних ушкоджень, не можуть бути підставою для кваліфікації дій за ч. 4 ст. 296 (див.: