10. Під застосуванням зброї або іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленою для нанесення тілесних ушкоджень, треба розуміти таке умисне використання їх уражаючих властивостей, при якому потерпілому запо-діюються тілесні ушкодження або виникає реальна небезпека їх заподіяння. Небезпе-ка для здоров'я або життя потерпілого чаїться не в словах самих по собі, а в діях по використанню вказаних у ч. 4 ст. 296 знарядь для нанесення тілесних ушкоджень.

Найтяжчим видом хуліганства має визнаватися таке використання, зокрема, колю-чої, ріжучої холодної зброї, коли нею торкаються до тіла людини, маніпулюють в без-посередній близькості від обличчя потерпілого, розмахують для прокладання дороги серед оточуючих тощо і в цих випадках виникає ситуація реальної небезпеки заподі-яння шкоди здоров'ю потерпілого.

В той же час одної погрози застосування зброї або іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, навіть підкріпленою їх демонстрацією, недостатньо для кваліфікації за ч. 4 ст. 296 (див.:, наприклад: Рад. право. - 1985. - №1. - С. 87). Як зазначила судова колегія ВСУ в ухвалі в справі М., демонстрація ножа при вчиненні хуліганських дій без його застосування чи спроби це зробити не може бути підставою для кваліфікації дій вин-ного за ч. 4 ст. 296 (Рад. право. - 1987. - №3. - С. 94). На той час йшлося про відсут-ність підстав для кваліфікації вчиненого хуліганства як особливо злісного за ч. З ст. 206 КК 1960р.

Якщо вказані в ч. 4 ст. 296 знаряддя вчинення злочину були використані не для нанесення тілесних ушкоджень людям, а для знищення майна, зламування дверей квартири, калічення тварин тощо, коли не виникла ситуація реальної небезпеки для здоров'я потерпілого, вчинене не може розглядатися як найтяжчий вид хуліганства. В ухвалі ВСУ від 7 березня 2000 р. в справі Б.А. зазначено, що останній, перебуваю-чи у стані алкогольного сп'яніння, "грубо порушуючи громадський порядок і спокій громадян у нічний час, ... ногами й ножем стукав у двері квартири Б.В., пошкодив об-шивку дверей, чим заподіяв потерпілому матеріальні збитки у розмірі 50 грн., а також поранив ножем його собаку. Оскільки Б.В. на його вимогу дверей не відкрив і з квар-тири не вийшов, Б.А. почав стукати ногами й ножем у двері сусідньої квартири, а уві-рвавшись до неї, схопив телевізор, виніс його на вулицю і кинув на землю, завдавши потерпілому К. у зв'язку з пошкодженням майна матеріальні збитки у розмірі 150 грн. На зауваження потерпілого він не реагував, погрожував йому ножем. Продовжуючи свої хуліганські дії, Б.А. стукав ногами у двері квартири, розташованої на першому поверсі будинку, порушуючи спокій сім'ї А. Крім того, він пошкодив ножем обшивку дверей і розбив скло у вікні, завдавши потерпілій матеріальних збитків у розмірі 155 грн. Усі свої дії Б.А. супроводжував нецензурною лайкою і погрозами розправою меш-канцям будинку.

... Фактично хуліганські дії Б.А., які були вчинені ним у нічний час і відзначались особливою зухвалістю та в ході яких він за допомогою ножа пошкодив майно грома-дян і поранив собаку потерпілого Б.В., реальної загрози для життя й здоров'я потер-пілих не створювали. Отже, й ознак злочину, передбаченого ч. З ст. 206 КК, не місти-ли". З урахуванням наведеного ВСУ перекваліфікував дії Б.А. з ч. З на ч. 2 ст. 206 КК 1960 р. (ВВСУ. - 2000. - №4. - С. 7-8).

Спроба застосування для нанесення тілесних ушкоджень перелічених у ч. 4 ст. 296 знарядь, коли винний намагався, але не зміг використати уражаючі властивості цих знарядь внаслідок причин, які не залежали від його волі (наприклад, із занесеної для удару руки фінський ніж був вибитий потерпілим або іншою особою, постріл з рушниці не відбувся внаслідок осічки), має кваліфікуватися, очевидно, як замах на вчинення найтяжчого виду хуліганства при наявності умислу на заподіяння тілесних ушкоджень.

У такому випадку розглядуваний вид хуліганства, який є двооб'єктним матеріаль-ним злочином, не доводиться до кінця з причин, що не залежали від волі винного.

При вчиненні найтяжчого виду хуліганства умисел винного має свою специфіку: винний усвідомлює наявність особливо кваліфікуючих ознак своєї поведінки (напри-клад, що знаряддя, яке використовується ним для нанесення тілесних ушкоджень, є холодною зброєю), умисел стосовно заподіяння шкоди здоров'ю потерпілому як од-ному з об'єктів цього виду хуліганства може бути як прямим, так і непрямим. Так, пе-рекваліфікуючи вчинене Ж. зі ст. 17 і п. п. "б" та "е" ст. 93 на ч. 1 ст. 101 і ч. З ст. 206 КК 1960 р., судова колегія ВСУ вказала, що він, стріляючи з хуліганських спонукань у бік, де знаходились люди, і маючи намір у такий спосіб налякати їх, не бажав смерті потерпілому, але свідомо допускав можливість поранення з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень (Рад. право. - 1977. - №1. - С. 106), тобто діяв з непрямим уми-слом по відношенню до насталих тяжких тілесних ушкоджень (див.: також ухвалу ВСУ в справі К. // Рад. право. - 1990. - №10. - С. 85-86).

В усіх випадках застосування або спроби застосування зброї або спеціально при-стосованих чи заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень предме-тів необхідно з'ясовувати, чи не мав місця замах на вбивство або тяжке тілесне ушкодження, що є більш тяжким злочином.

11. При вчиненні групового хуліганства за ч. 4 ст. 296 можуть бути кваліфіковані дії тих