Не можуть кваліфікуватися за ч. 1 ст. 296 КК й інші діяння, які мають деякі подібні зовнішні ознаки — образа (ст. 126 КК), нанесення побоїв (ст. 107 КК), легких тілес-них ушкоджень (ст. 106 КК), самоправство (ст. 198 КК) та деякі інші, оскільки останні вчинюються не з хулі-ганських мотивів, але з істотних приводів, що випливають із зовнішніх обставин(Див.: п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. // Постанови... — С. 173.). [17,c.229]

Якщо діяння кваліфікується за ч. 1 ст. 296 КК, то об-раза, побої, пошкодження або знищення майна, погроза вбивством, заподіяння легких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень повністю охоплюється складом хуліганства і додаткова кваліфікація цих дій за відповідними статтями КК не потрібна.

3.2 Злісне хуліганство

Злісним хуліганством називаються дії, вчинені з хулі-ганських спонукань, що відзначаються винятковим циніз-мом чи особливою зухвалістю або поєднані з опором пред-ставникові влади, громадськості чи громадянам, що присікають хуліганські дії, або вчинені особою, раніше суди-мою за хуліганство.

Діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 296 КК, якщо воно містить хоч би одну з чотирьох визначених законом ознак:

1) винятковий цинізм;

2) особлива зухвалість;

3) опір особам, що присікають хуліганські дії (представ-никам влади, громадськості або окремим громадянам);

4) наявність судимості за раніше вчинене хуліганство.

Якщо хуліганські дії не мають жодної з цих кваліфі-куючих ознак, то вчинене кваліфікується за ч. 1 ст. 296 КК як просте хуліганство.

Визнання тих чи інших дій винятково цинічними або особливо зухвалими проводиться на основі оцінок конкрет-них обставин в їх сукупності з урахуванням часу, місця та умов вчинення злочину. При цьому за ч. 2 ст. 296 КК за ознакою виняткового цинізму кваліфікуються такі дії, які супроводилися демонстративною зневагою до загально-визнаних норм моралі: проявом виняткової безсоромності, знущанням над хворим, особою похилого віку чи такою, що перебуває в безпорадному стані, тощо(Див.: п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. // Постанови... — С. 17О—171.).

Цинізм — це нахабне зневажливе ставлення до норм моралі, чемності, до того, що користується особливою ша-ною, визнанням, загальною повагою. Винятково цинічними визнаються, зокрема, непристойні рухи тіла, оголення ста-тевих органів, відправлення потреб у громадському місці в присутності сторонніх осіб.

Хуліганські дії у багатьох випадках бувають цинічними. Для кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 296 КК за ознакою виняткового цинізму необхідно встановити і довести не просто цинічність тих чи інших дій, а їх винятковий, над-звичайний, найвищого ступеня цинізм. [17,c.330]

При кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 296 КК у всіх про-цесуальних документах — у постанові про притягнення об-винуваченого (ст. 132 КПК), в обвинувальному висновку (ст. 223 КПК) і вироку (ст. 333—335 КПК) повинно бути обов'язково вказано, за якою саме кваліфікуючою ознакою діяння винного визнається злісним хуліганством. Якщо діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 296 КК за ознакою ви-няткового цинізму чи особливої зухвалості вчинених дій, то в процесуальних документах повинно бути зазначено, які саме конкретні дії винного визнані винятково циніч-ними чи особливо зухвалими.

Відсутність у постанові про притягнення як обвинува-ченого, в обвинувальному висновку та вироку вказівки, за якою кваліфікуючою ознакою хуліганство визнано злісним, і повних даних про характер вчиненого злочину є під-ставою для скасування вироку і направлення справи на нове розслідування.

За ч. 2 ст. 296 КК за ознакою виняткового цинізму кваліфікують лише умисні дії, що дуже грубо, демонстра-тивно і свідомо ображають моральні почуття людей. У тих випадках, коли, наприклад, особа задовольняє свої природ-ні фізіологічні потреби хоч і в громадському місці, але вживає можливі для неї в цих конкретних обставинах за-ходи для того, щоб сховатися, не викликати почуття со-рому у сторонніх осіб і т. ін., її дії не можуть кваліфіку-ватися за ч. 2 ст. 296 КК.

Злісним хуліганством за ознакою особливої зухвалості визнається таке злочинне порушення громадського поряд-ку, яке виражало явну неповагу до суспільства і супрово-дилося насильством із заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, яке тривалий час і вперто не при-пинялось або було пов'язане з пошкодженням чи знищен-ням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припи-ненням нормальної діяльності установи, підприємства чи громадського транспорту та ін.(Див.: п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. // Постанови... — С. 170—171.)

За ознакою особливої зухвалості вчинених дій злочин кваліфікується за ч. 2 ст. 296 КК не тоді, коли винний проявив звичайну зухвалість, звичайне нахабство чи грубість або жорстокість, а лише в тих випадках, коли його дії були особливо зухвалими, тобто відзначались надмір-ною, найвищого ступеня зухвалістю. Тому звичайне зух-вале хуліганство, що виявилося в образі, нанесенні ударів, побоїв, легких тілесних ушкоджень без розладу здоров'я або пошкодження чи знищення малоцінного майна, якщо спосіб вчинення таких дій не створює великої суспільної небезпечності для потерпілих або оточуючих, кваліфіку-ється за ч. 1 ст. 296 КК.

Необгрунтоване, наприклад, було засуджено за ч. 2 ст. 296 КК за ознакою вчинення хуліганства з особливою зухвалістю Д., який у стані сп'яніння вчинив у ресторані хуліганські дії — порушив громадський порядок, у туалеті ресторану розбив перегородку з тирсоплити. Цими діями Д. заподіяв збитки на суму 800 000 крб. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України, роз-глянувши справу, вказала, що суд безпідставно визнав ці дії Д. особливо зухвалими, і перекваліфікувала їх з ч. 2