Масові безпорядки, на відміну від хуліганства, припу-скають наявність натовпу, який керується різними моти-вами. Його учасники безпосередньо вчинюють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або чинять зброй-ний опір владі і цим можуть дезорганізувати і навіть паралізувати на якийсь час діяльність органів влади і уп-равління, створюючи загрозу для громадської безпеки.

При груповому хуліганстві цих ознак немає. Винні, дію-чи з хуліганських спонукань, намагаються лише грубо по-рушити громадський порядок.

На відміну від масових безпорядків дії, передбачені ст. 1873 КК, можуть здійснюватись не натовпом, а окре-мою групою людей і не супроводитися погромами, руйну-ваннями, підпалами та іншими подібними діями.

Дії, передбачені ст. 1873 КК, не супроводяться явною неповагою до суспільства, а лише порушують громадський порядок, нормальну діяльність установ, підприємств і ор-ганізацій, роботу транспорту або пов'язані з явною непо-корою законнним вимогам представників влади. Якщо ж такі дії супроводяться вчиненням з хуліганських спонукань насильством, пошкодженням майна, безчинством, то вони додатково кваліфікуються і за ст. 296 КК.

Хуліганство відрізняється від інших подібних злочинів головним чином спрямованістю умислу, хуліганськими мо-тивами, незначними приводами та внутрішніми причинами вчинення дій, які грубо порушують громадський спокій і громадську мораль.

Висновки

В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки:

Хуліганство — один з небезпечних і ду-же поширених злочинів проти громадського порядку. Частина 1 ст. 296 визнає хуліганством грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особли-вою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Будь-які інші види хулі-ганських дій утворюють адміністративний делікт.

Об'єктом хуліганства є громадський порядок, що включає комплекс суспільних відносин, які забезпечують спокійні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, мораль-ність, нормальний відпочинок і дотримання правил поведінки в сус-пільному житті й у побуті. Це основний безпосередній об'єкт хулі-ганства. Як додаткові об'єкти часто виступають особистість, здо-ров'я, навколишнє середовище, власність.

З об'єктивної сторони хуліганство являє собою суспільно не-безпечну дію, що грубо порушує громадський порядок. Діями, що грубо порушують громадський порядок, новий закон визнає тільки ті, що відрізняються особливою зухвалістю або винятковим циніз-мом. Особлива зухвалість — це нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, які спричинили тілесні уш-кодження, чи знущанням над потерпілим, знищення або пошкод-ження майна, тривале, що довгий час не припиняється, порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або гро-мадського транспорту тощо. Винятковий цинізм — це демонстра-тивна зневага нормами моральності, наприклад, груба непристой-ність, демонстративне оголення, знущання над хворими, немічними

Хуліганство визнається закінченим з моменту вчинення дії, що грубо порушує громадський порядок. Форми хуліганських дій мо-жуть бути найрізноманітнішими: нахабне, зухвале, цинічне пору-шення громадського спокою, нормального функціонування підпри-ємств, організацій, масових заходів, роботи транспорту. Це можуть бути і будь-яка наруга, знущання над людьми, їх побиття, осквер-нення громадських та інших місць роботи, відпочинку або побуту людей.

Хуліганські дії можуть бути вчинені в будь-якому місці, частіше це відбувається в парках, на вулицях, кінотеатрах, магазинах та ін-ших громадських місцях. Як правило, такі дії відбуваються в присут-ності потерпілих та інших громадян. Однак публічність не є обов'яз-ковою ознакою хуліганства. Воно може мати місце в квартирі, на безлюдній вулиці тощо. Можливе вчинення хуліганства і по телефо-ну, коли винний, наприклад, у нічний час періодично дзвонить по-терпілим, порушуючи їх сон і цинічно ображає їх.

Із суб'єктивної сторони хуліганство — це злочин, вчинений із прямим умислом. Однак умисел стосовно заподіяння шкоди в ре-зультаті хуліганських дій може бути і непрямим. Не можна, наприк-лад, заперечувати наявність цього у випадку, коли п'яний хуліган зухвало почав лякати зброєю людей, а потім у громадському місці, зробив неприцільний постріл, заподіявши одному з потерпілих тілес-не ушкодження. У цьому випадку винний діяв нецілеспрямовано, він не бажав заподіяти шкоду здоров'ю будь-кому з оточуючих, але свідомо допускав такі наслідки. Хуліганство припускає наявність особливого мотиву, який називають хуліганським (хуліганські спо-нукання). Це може бути бешкетництво, прагнення протиставити се-бе суспільству, виявити п'яну зухвалість, продемонструвати свою грубу силу, зневагу до оточуючих тощо. У деяких випадках злочин-не посягання на особу з мотивів ревнощів, помсти тощо може транс-формуватися в мотив явної неповаги до суспільства й утворити склад хуліганства. Подібне, наприклад, має місце, коли через ревно-щі двоє в кінотеатрі обмінюються взаємними образами, ударами, ви-никає бійка, внаслідок чого порушується нормальна робота кіноте-атру, спокій і відпочинок глядачів. Спрямованість умислу винного і особливий хуліганський мотив є основними критеріями відмежуван-ння хуліганства від злочинів проти життя і здоров'я особи.

Суб'єктом хуліганства можуть бути особи, які досягли 14-річ-ного віку.

Частина 2 ст. 296 передбачає відповідальність за хуліганство, вчинене групою осіб, причому попередня змова учасників не є обов'язковою для кваліфікації. Хуліганство, вчинене групою осіб, слід відрізняти від масових заворушень (ст. 294) і від групового по-рушення громадського порядку (ст. 293). При масових заворушен-нях дії завжди вчиняються натовпом, причому ці дії супроводжують-ся погромами, підпалами, руйнуваннями, нерідко збройним опором представникам влади. При груповому хуліганстві ці ознаки відсутні, а винні грубо порушують громадський порядок винятково з мотивів явної неповаги до суспільства. Групове порушення громадського по-рядку (ст. 293), поєднане із вчиненням дій, що грубо порушують громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ста-новитиме сукупність злочинів (статті 293 і 296).

Частина 3 ст. 296 передбачає відповідальність за хуліганство, визначене частинами 1 або 2 цієї статті, якщо воно було вчинене особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язане з опором пред-ставникові влади або представникові