проти особи. Такі дії можуть кваліфікуватися як хуліганство ли-ше в тих випадках, коли вони одночасно були поєднані з грубим порушенням громадського порядку і виражали явну неповагу до суспільства.[7]
Відмежування цих злочинів проводиться головним чином з урахуванням мотиву діяння. Воно може кваліфікуватися як хуліганство за ст. 296 КК лише в тому разі, якщо було вчинене з хуліганських спонукань. Пленум Верховного Су-ду України в постанові від 28 червня 1991 р. "Про судову практику в справах про хуліганство" роз'яснив, що відріз-няти хуліганство від інших злочинів необхідно з ураху-ванням спрямованості умислу винного, мотивів, цілей та обставин вчинених дій.
Вчинення злочину на грунті особистих неприязних сто-сунків у більшості випадків свідчить, що він був вчинений не з хуліганських спонукань, а з мотивів помсти (ревно-щів), корисливості тощо. Особисті неприязні стосунки між винним і потерпілим можуть складатися протягом трива-лого часу (іноді роками), але вони можуть виникнути і в момент неправомірної або аморальної поведінки потер-пілого. Особисті неприязні взаємовідносини можуть виник-нути і раптово, якщо вони зачіпають важливі інтереси сторін або поєднані із заподіянням істотної шкоди.
Наприклад, Г. після обопільної бійки з П., вважаючи, що присутній при цьому Я. вдарив його по голові, збив його з ніг і наніс йому удари по голові й животу, чим за-подіяв тяжкі тілесні ушкодження. Президія обласного суду, розглянувши справу, визнала кваліфікацію дій Г. за ч. 2 ст. 296 КК необгрунтованою, оскільки злочинні дії Г. вчинив не з хуліганських спонукань, а на грунті особистих непри-язних стосунків, які виникли під час бійки Г. з П. Див.: постанова президії Закарпатського обласного суду від 25 січня 1991 р. в справі Г. // Практика... — С. 188—189.
Другою характерною особливістю хуліганства є вчинен-ня його за явно незначними, неістотними приводами. Тоб-то має місце явна неадекватна реакція на поведінку по-терпілого чи інших осіб. Наприклад, Б., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, пізно ввечері безпричинно причепився у дворі будинку до А. С., А. Д. та П., ображав їх нецензурними словами, вдарив в обличчя П., який зро-бив йому зауваження. Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України від 9 січня
1986 р. в справі Б. // Там само. — С. 196—197.
Трапляються випадки, коли хуліганські дії вчинюються майже без будь-яких приводів. Так, п'яний К. прийшов на територію парку культури і відпочинку, підійшов до столу, біля якого стояв Ж. і без будь-якого приводу з боку Ж. зі словами: "Оце тобі!" наніс йому удар ножем у спину і залишив ніж у тілі потерпілого.
Таким же чином п'яний Д. на вулиці біля входу в ре-сторан підійшов до раніше незнайомого йому К. і з хулі-ганських мотивів двічі вдарив його кулаком в обличчя, збивши з ніг. Коли потерпілий піднявся і почав тікати, Д. наздогнав його та уламком скла, знайденим біля ре-сторану, з метою вбивства з хуліганських мотивів наніс удар в шию, заподіявши смертельне поранення, та про-довжував наносити йому порізи обличчя, грудної клітки, живота, в тому числі з ушкодженням внутрішніх органів, а також наніс численні удари по голові, заподіявши пе-релом перенісся, спинки носа, щелепи. Від заподіяних ті-лесних ушкоджень К. помер на місці події.
Разом з тим діяння не може кваліфікуватися за ст. 296 КК як вчинене з хуліганських мотивів, якщо воно вчинене за істотними приводами, як відповідна реакція на таку по-ведінку потерпілих або інших осіб, яка порушує важливі громадські чи особисті права й інтереси. Привід для ви-никнення конфлікту може бути істотним не тільки у ви-падках порушення правоохоронюваного інтересу, а й у ви-падку приниження честі і гідності особи. Характерною в цьому плані є справа Г., який тривалий час залицявся до X., простоював ночі під вікнами її будинку. Нарешті однієї ночі він відімкнув замок, зайшов у квартиру, роздягнувся і хотів лягти у ліжко, де спала X. Вона прокинулась і запропонувала йому піти геть. Г. мовчки, без заперечень одягнувся і, виходячи з приміщення, став просити X. ні-кому про цю подію не розказувати. X. пообіцяла зберегти все як таємницю, але в той же день все розповіла госпо-дарці дому В., у якої мешкала X. В. негайно доповіла про нічну подію директорові радгоспу. Директор тут же ви-кликав до себе Г. і в присутності В. почав соромити його. В. також стала ганьбити Г., а коли вона запитала його: "Може ти ще й вікна мені поб'єш?", Г. відповів: "Так, поб'ю!". Тут же Г. пішов до будинку В. і побив скло у двох вікнах. Наступного дня Г., заспокоївшись, повністю відшкодував заподіяні В. збитки.[17,c.325]
У своїй постанові слідчий обгрунтовано вказав, що все скоєне Г. не містить складу злочину, передбаченого ст. 296 КК, оскільки ці дії вчинені не з хуліганських мотивів, а з мотиву помсти у відповідь на неправильну поведінку X. і В.
Третя специфічна особливість хуліганства полягає в то-му, що безпосередня причина злочинного діяння завжди внутрішня, вона міститься в самому діючому суб'єктові, в його намірах, у проявах його волі. Ця причина внутрішня у тому розумінні, що вчинені дії ні якою мірою не ви-кликані необхідністю за конкретних обставин, логічно не обгрунтовані і не зумовлені цими обставинами. Наприклад, Т., працюючи на заводі, часто був роздратованим, прояв-ляв грубість та інші хуліганські дії до окремих робітників заводу, погрожував їм, принижував їх честь і гідність, пов'язуючи свої дії з національною належністю окремих громадян. Таким чином, дії