У тих випадках, коли безпосередня причина події є зов-нішньою щодо діючого суб'єкта, тобто коли вчинені ним дії зумовлені зовнішніми обставинами, знаходять у них якесь логічне обгрунтування, то такі дії не утворюють складу злочину хуліганства.

Подібний висновок зробив і С.С. Яценко, зазначивши, що у всіх випадках, коли ініціатором сварки був потерпі-лий і винний діяв не з хуліганських спонукань, не спря-мовував свої дії проти громадського порядку, не протистав-ляв себе суспільству, а метою його дій було зведення ра-хунків з конкретною особою, яка вчинила неправомірні дії, скоєне в принципі не має хуліганського характеру і не підпадає під ознаки ст. 296 КК.[31,c.78]

Так, необгрунтовано були кваліфіковані дії С. за ч. 2 ст. 296 КК. П. заліз на дах 4-поверхового будинку, де він мешкав, і почав згортати сніг з даху, не звертаючи уваги на людей, що проходили повз будинок. П. продовжував скидати сніг і після того, як прохожі і сусіди зробили йому зауваження і просили П. припинити роботу, оскільки це загрожувало їх безпеці. Тоді С. заліз на дах і вдарив П. кулаком в обличчя, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Президія обласного суду кваліфіку-вала дії С. за ст. 102 КК.

Встановлення безпосередньої причини (внутрішньої чи зовнішньої) злочинного конфлікту має важливе практичне значення для відмежування хуліганства від злочинів проти особи. Зокрема Л. було визнано винним у тому, що він у громадському місці у стані сп'яніння розпочав сварку з Б., ображав його нецензурними словами, побив, заподіяв-ши йому ножем легкі тілесні ушкодження. Але в справі було встановлено, що між Л. і Б. склалися неприязні сто-сунки через те, що Б. зробив у своїй квартирі майстерню, де виконував різні роботи на замовлення громадян, чим створював шум і ненормальні умови для відпочинку Л.3 людини хворобливої, інваліда другої групи. Отже безпосе-редня причина цього конфлікту була зовнішньою, зумов-леною неправильною поведінкою самого потерпілого. Тому дії Л. обгрунтовано були кваліфіковані за ч. 2 ст. 106 КК.

Згідно із законом хуліганством визнаються лише умисні дії. Кримінальна відповідальність за хуліганство настає ли-ше при доведеності умислу на порушення громадського по-рядку і проявів явної неповаги до суспільства, Наприклад, безпідставно були кваліфіковані за ч. 2 ст„ 296 КК дії Т., який, будучи п'яним, вночі помилився і зайшов у будинок, розташований поблизу його житла. Прийнявши квартиру, де мешкала К., за свою, він намагався відчинити двері ключем, кликав дружину і просив відчинити. Коли ж йому ніхто не відповів, став стукати ногами у двері і пошкодив замки. Президія обласного суду, розглянувши справу, за-значила, що Т. не мав умислу на грубе порушення гро-мадського порядку, його дії не виражали явної неповаги до суспільства, а були випадковими. До того ж Т. одразу вибачився перед потерпілою і запропонував відшкодувати збитки. Президія обласного суду визнала, що в діях Т. немає складу злочину. На підставі п. 2 ст. 6 КПК президія скасувала судові рішення із закриттям провадження у справі. Див.: постанова президії Дніпропетровського обласного суду від 14 січня 1987 р. у справі Т. // Практика... — С. 186—187.

Таким чином, діяння, передбачене ст. 296 КК, відріз-няється від інших подібних злочинів:

мотивом, який полягає в прагненні невихованої, егоїстичної особи до самовираження, самоствердження шляхом порушення громадської моральності і громадського спокою та прояву явної неповаги до суспільства (хуліган-ський мотив);

приводами, які явно неадекватні, не відповідають вчиненим винним діям, вони зовсім несуттєві, неістотні;

причинами конфлікту, які при хуліганстві є внут-рішніми, вони не мають логічного обгрунтування в обста-винах, не випливають з обставин, не зумовлені ними;

умислом, тобто наявністю наміру порушити громад-ський порядок і виявити явну неповагу до суспільства.

Враховуючи ці особливості, діяння, передбачене ст. 296 КК, можна відмежувати від злочинів проти особи.

Ці від-межувальні ознаки хуліганства мають важливе значення для кваліфікації злочинів, оскільки багато подібних зло-чинів кваліфікується:

1) як хуліганство за ст. 296 КК;

2) як злочин проти особи;

3) як сукупність злочинів, пе-редбачених ст. 296 КК та статтями, що передбачають від-повідальність за злочини проти особи.

Кваліфікація діяння, пов'язаного з нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, з погрозами та образою, залежить головним чином від спрямованості умислу вин-ного, мотивів, приводів та причин вчинених дій. Якщо такі дії вчинені з хуліганських спонукань, без істотних при-водів, і вони не були зумовлені зовнішніми обставинами, скоєне слід кваліфікувати за ст. 296 КК. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України, хуліганські дії, що су-проводилися погрозою вбивством, образою громадянина, заподіянням побоїв, тілесних ушкоджень (за винятком умисних тяжких тілесних ушкоджень) чи пошкодженням державного, колективного майна або приватного майна громадян без обтяжуючих обставин, кваліфікуються тільки за відповідною частиною ст. 296 КК.

Додаткова кваліфікація скоєного за статтями про зло-чини проти особи або проти державної чи колективної або приватної власності не потрібна Див.: п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. //Постанови... — С. 172..

Якщо такі дії були вчинені з мотивів помсти, користі або інших спонукань або були зумовлені особистими неприязними стосунками між винним і потерпілим, або вин-на особа не мала умислу на порушення громадського спо-кою (моральності), то скоєне треба кваліфікувати як зло-чин проти особи.

Якщо в процесі хуліганства потерпілому були запо-діяні тяжкі тілесні ушкодження або смерть, то скоєне кваліфікується за сукупністю статей 296 і