Об'єктивна сторона злочину виражається в організації масо-вих заворушень чи активній участі в них. Організація масових заво-рушень полягає в підбурюванні тих людей, які стихійно зібралися, для масових виступів, насильства над людьми, погромів, підпалів, захоплення будівель, споруд, насильницького виселення громадян, знищення майна, збройного опору представникам влади. Як органі-заційну діяльність треба розглядати і керівництво діями натовпу при вчинені названих дій, поширення серед натовпу неправдивої інфор-мації тощо. Активна участь у цьому злочині означає особисту участь у вчиненні насильства над особою, погромах, підпалах, за-хопленні будівель, насильницькому виселенні громадян, збройному опорі представникам влади та інших діях.

Насильством над особою слід вважати нанесення ударів, побо-їв, катування, заподіяння будь-яких інших тілесних ушкоджень. Вчинене під час масових заворушень умисне вбивство вимагає до-даткової кваліфікації за ст. 115. Погроми — це дії, поєднані зі зни-щенням, ушкодженням, руйнуванням громадських споруд, житло-вих та інших будинків, транспортних засобів, іншого майна. Підпа-ли. — це дії, що спричинили займання будинків, споруд, транспорт-них засобів. Знищення майна означає його приведення в повну непридатність. Захоплення, будівель або споруд — це самовільне захоплення їх натовпом або активними учасниками під час масових заворушень. Насильницьке виселення громадян має місце у випад-ку вигнання людей з їхніх помешкань чи певної місцевості із засто-суванням фізичного чи психічного насильства. Збройний опір має місце у разі перешкоджання представникові влади виконувати його обов'язки із застосуванням хоча б одним із учасників масових заво-рушень вогнепальної, холодної зброї чи інших предметів, які вико-ристовувались як зброя. Для визнання злочину закінченим досить вчинення учасником масових заворушень будь-якої із зазначених у диспозиції ст. 294 дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується тільки прямим умислом. Однак умисел щодо заподіяння шкоди в результа-ті масових заворушень може бути і непрямим. Мотиви і мета масо-вих заворушень можуть бути різними, та на кваліфікацію вони не впливають, але можуть бути враховані при призначенні покарання.

Суб'єктом цього злочину можуть бути лише організатори масо-вих заворушень та активні їх учасники, які досягли 16-річного віку.

Частина 2 ст. 294 передбачає відповідальність за ті самі дії, як-що вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків. Під загибеллю людей слід розуміти смерть одного чи кількох потер-пілих. Під іншими тяжкими наслідками розуміють заподіяння тяж-ких тілесних ушкоджень або заподіяння значної матеріальної шкоди.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 294 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; за ч. 2 ст. 294 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст. 295). Стаття 295 передбачає відповідальність за пуб-лічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загро-жують громадському порядку, а також розповсюдження, виготов-лення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту.

Об'єктом цього злочину є громадський порядок, тобто такі су-спільні відносини, що забезпечують нормальні умови діяльності під-приємств, організацій, установ і окремих громадян.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується однією із трьох дій:

а) публічними закликами до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд;

б) публічними закликами до насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку;

в) розповсюдженням, виготовленням чи зберіганням з ме-тою розповсюдження матеріалів такого змісту.

Публічні заклики за своїм змістом є усним чи письмовим звертанням або виступом перед певною аудиторією, а також невизначеною кількістю людей на мі-тингах, зборах, по радіо, телебаченню, в яких містяться заклики до вчинення погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян із займаних ними житлових будинків або певної місцевості. Під розповсюдженням матеріалів, що містять такі заклики, слід розуміти безпосередню передачу чи доведення будь-яким способом їх змісту до відома ін-ших осіб. Виготовлення матеріалів — це безпосереднє авторське створення або технічне їх виготовлення (друкування, виготовлення ксерокопій, фотомонтажної або аудіо- чи відеопродукції). Під збере-женням розуміють перебування таких матеріалів безпосередньо у винного, наприклад, у його помешканні, автомобілі, за місцем робо-ти, з метою їхнього розповсюдження. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої з названих у ст. 295 дії.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. При виготовленні чи збереженні зазначених вище матеріа-лів обов'язкова наявність мети їх розповсюдження.

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річно-го віку.

Покарання за злочин: за ст. 295 — штраф до п'ятдесяти неопо-датковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, чи обмеження волі на строк до трьох років.

2.2 Особливості кримінальної відповідальності за хуліганство

Стаття 296 КК України має назву „Хуліганство” і містить наступні положення:

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з моти-вів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зу-хвалістю чи винятковим цинізмом, -

карається штрафом до п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мініму-мів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обме-женням волі на строк до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо во-ни були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадя-нам, які припиняли хуліганські дії, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

4. Дії, передбачені частинами першою,