На відміну від кримінальне караного, дрібне хуліганство, яке є адміністративним правопорушенням (ст. 173 КАП), може діставати вияв у нецензурній лайці в громад-ських місцях, образливому чіплянні до громадян тощо, інших подібних діях, що пору-шують громадський порядок і спокій громадян. З декриміналізацією в новому КК про-стого хуліганства під поняття дрібного хуліганства підпадають і випадки грубого по-рушення громадського порядку, які не відзначаються особливою зухвалістю чи винят-ковим цинізмом.

Хуліганство часто являє собою складний (складений) злочин, під час вчинення яко-го мають місце дії, які за інших умов тягнуть самостійну кримінальну відповідальність. Погроза знищення майна (ст. 195), погроза вбивством (ч. 1 ст. 129), нанесення особі побоїв (ч. 1 ст. 126), умисних легких тілесних ушкоджень (ст. 125), будучи складовою частиною хуліганства, кваліфікуються тільки за ч. 1 ст. 296. Додаткова кваліфікація вчиненого у таких випадках за статтями про злочини проти особи або власності не потрібна.

Однак вчинення під час хуліганства більш тяжких злочинів кваліфікується за сукуп-ністю з хуліганством. Так, вбивство через необережність (ч. 1 ст. 119), умисне серед-ньої тяжкості тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 122), умисне тяжке тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 121), умисне знищення або пошкодження майна (ч. 1 ст. 194), наруга над мо-гилою (ст. 297), нищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури (ч. 1 ст. 298) за ступенем суспільної небезпечності є більш тяжкими злочинами, ніж хулі-ганство, передбачене ч. 1 ст. 296, і мають кваліфікуватися за сукупністю з останнім. За сукупністю з ч. 1 ст. 296 має кваліфікуватись, на нашу думку, також вбивство через необережність (ст. 119), необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушко-дження (ст. 128), що є більш тяжкими злочинами за характером суспільної небезпеч-ності.

Оскільки п. 7 ч. 2 ст. 115 спеціально передбачає відповідальність за умисне вбивс-тво з хуліганських мотивів, вчинене в такому випадку кваліфікується лише за цією нормою. Якщо крім вбивства з хуліганських мотивів винний вчинив ще й інші хуліган-ські дії (реальна сукупність), вчинене потрібно кваліфікувати за відповідною частиною статті, яка передбачає відповідальність за хуліганство, та статтею КК, яка передбачає відповідальність за вбивство (абз. 2 п. 9 постанови ПВСУ від 1 квітня 1994 р. №1 "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини" // Постанови... Том 2. -С. 118), тобто за відповідною частиною ст. 296 та п. 7 ч. 2 ст. 115.

Дії, що входять в об'єктивну сторону складу умисного вбивства, вчиненого з хулі-ганських мотивів, не повинні враховуватись в якості кваліфікуючої ознаки при вирі-шенні питання про вид вчиненого при цьому хуліганства. Зокрема, використання за таких обставин фінського ножа лише для вбивства не перетворює просте хуліганство в особливо кваліфіковане, передбачене ч. 4 ст. 296.

Публічність і громадське (публічне) місце не є обов'язковими ознаками хуліганства. В той же час обстановка вчинення хуліганства, що характеризується наявністю або відсутністю людей, подіями, які відбуваються в місці вчинення злочину, та їх соціаль-ною значущістю, повинні враховуватись при визначенні ступеня суспільної небезпеч-ності конкретного хуліганського прояву. Критерієм оцінки при цьому може виступати сила стримуючих особу факторів, ігноруючи які вона вчинює хуліганство того чи іншо-го виду (наприклад, урочисті збори, лекція в вузівській аудиторії, демонстрація кіно-фільму в переповненій залі).

4. Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною формою вини і мотивом явної неповаги до суспільства. При вчиненні цього злочину, в якому дії хара-ктеризуються грубим порушенням громадського порядку, що супроводжується особ-ливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, особа усвідомлює такий характер своїх дій і бажає та к діяти.

Мотив явної неповаги до суспільства характеризується усвідомленим спонуканням зневажливого ставлення до громадського порядку, неперсоніфікованого кола осіб, ігнорування існуючих в суспільстві елементарних правил поведінки, моральності, до-бропристойності. Таке ставлення проявляється в поступках особи, стає відкрито ви-раженим, очевидним як для самого винного, так і для інших осіб. Мотив явної непова-ги до суспільства, проявляючись у вчиненні дій, що грубо порушують громадський порядок, може характеризуватися комплексом ницих спонукань у вигляді прагнення протиставити себе суспільству, виявити грубу силу, п'яну хвацькість, пустощі тощо. В процесі вчинення злочину, що розпочався за мотивом особистого характеру (по-мста, ревнощі тощо), останній може перейти в мотив явної неповаги до суспільства. Тим самим діяння може перетворитись із посягання на особу в злочин проти громад-ського порядку - хуліганство.

Саме мотив явної неповаги до суспільства виступає одним із головних критеріїв відмежування хуліганства від суміжних злочинів. Відсутність у вчиненому мотиву яв-ної неповаги до суспільства свідчить і про відсутність хуліганства, хоча б дії винного в тій чи іншій мірі порушували громадський порядок і характеризувались застосуван-ням насильства до потерпілого, знищенням майна тощо.

У постанові президії Івано-Франківського обласного суду від 31 травня 1996р. в справі С. зазначається, що як вбачається із матеріалів справи, конфлікт між С. і поте-рпілим був викликаний неправильними діями останнього, який почав з'ясовувати при-чини відмови в задоволенні його прохання сісти в кафе за столик до С. та його зна-йомих, і в ході цього конфлікту С. заподіяв В. удар, від якого той упав на бетонну