яких вони не проживають, або на виробничих об'єктах, на яких вони не працюють;
г) придбавати, виготовляти, вживати і зберігати предмети, вироби і речовини, визначені переліком;
|) мати при собі предмети і речі в асортименті і кількості, що виходять за межі, встановлені переліком;
д) курити в не відведених для цього місцях, а у виховно-трудових колоніях - курити взагалі;
е) продавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на користь інших осіб предмети, вироби і речовини, які перебувають в особистому користуванні;
є) грати в настільні та інші ігри з метою отримання матеріальної або іншої користі;
ж) направляти і отримувати кореспонденцію всупереч порядку, установленому правилами внутрішнього розпорядку;
з) наносити собі або іншим особам татуювання;
и) уживати жаргонні слова, давати прізвиська;
і) тримати тварин, займатись городництвом (у виховно-трудових колоніях можуть організовуватися куточки живої природи);
ї) вивішувати фотографії, репродукції, листівки, вирізки з газет та журналів на стінах, тумбочках і ліжках;
й) завішувати чи міняти без дозволу адміністрації спальні місця, а також обладнувати їх у комунально-побутових та інших службових або виробничих приміщеннях;
к) споруджувати самочинно на виробничих об'єктах різні будови (будиночки, будки та інші приміщення для відпочинку, зігрівання і т.ін.);
л) користуватися заточувальним обладнанням, інструментом, електроенергією, механізмами та іншими матеріалами з особистих мотивів.
Висновки
Забезпечення належних умов виконання покарань безпосередньо пов'язане з дотриманням прав людини. Протягом останніх років поетапно здійснено ряд заходів щодо реформування кримінально-виконавчої системи, спрямованих на подальшу гуманізацію відбування покарань, зміцнення законності в місцях позбавлення волі, підвищення професіоналізму та відповідальності працівників органів і установ виконання покарань. Миронюк Р. Виконавче провадження у кримінальних справах. Право України. № 1. 2001 р.
Подальше реформування кримінально-виконавчої системи пов'язане з необхідністю виконання у повному обсязі міжнародних зобов'язань України щодо умов виконання покарань, гарантування прав і поваги до людської гідності ув'язнених, розширення державної підтримки органів і установ виконання покарань.
Реформування кримінально-виконавчої системи передбачається здійснювати за такими основними напрямами:
поліпшення нормативно-правового регулювання діяльності кримінально-виконавчої системи;
зміцнення матеріальної бази органів і установ виконання покарань, поліпшення умов тримання ув'язнених;
запровадження нових форм і методів роботи із засудженими, посилення виховного впливу на них, забезпечення ефективної соціальної адаптації;
поліпшення кадрового забезпечення органів і установ виконання покарань.
Література
Конституція України.
Виправно-трудовий кодекс України.
Кримінальний кодекс України.
Кримінально-процесуальний кодекс України.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К., 2002 р.
Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. К., 1997 р.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження програми подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконавчої системи на 2002-2005 роки” від 15.02.2002 р.
Закон України “Про загальну структуру і чисельність кримінально-виконавчої системи України” від 02.03.2000 р.
Інструкція про виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань. Зареєстр. в Мінюсті 20.02.2002 р.
Кримінальне право України. Підручник. К., 2002 р.
Кримінальне право України. Курс лекцій. К., 2001 р.
Виправно-трудове право. Підручник. К., 2000 р.