Надання повної дієздатності неповнолітнім особам

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи – „Надання повної дієздатності неповнолітнім особам”.

Мета написання даної роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з такими категоріями цивільного права як правоздатність та дієздатність, а також з особливостями набуття повної дієздатності неповнолітніми.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що повна дієздатність є необхідною умовою участі особи в цивільно-правових відносинах. Цивільна дієздатність – здатність особи власними діями набувати цивільних прав та обов‘язків і нести правову відповідальність за правопорушення.

Кожна особа з моменту свого народження набуває цілий ряд прав: право на життя, право на повагу честі і гідності, право на вільний вибір місця проживання, право на вільний вибір роду занять і т.п. Це - невід'ємні права людини. Але зрозуміло, що повнота цих прав, їх спектр залежить від того, наскільки цивілізованою і демократичною є держава, в якій ця людина живе.

Отже, правоздатність - це здатність особи мати цивільні права і обов'язки, яка виникає з моменту її народження і припиняється зі смертю. Правоздатність - поняття швидше теоретичне, ніж практичне; його не можна ототожнювати з реальними правами, які належать конкретній особі.

Цілком зрозуміло, що не всіма належними їй від народження правами особа може користуватись одразу від народження. Візьмемо такий приклад. Кожна особа має право вільно пересуватись і вільно обирати місце проживання. Це право вона отримує одночасно з народженням. Але чи може цим правом вільно користуватись 10-річний школяр? Думаємо, що ні. Адже за своїм розумовим, психічним, емоційним і фізичним розвитком він ще не готовий приймати відповідальні рішення, у т. ч. щодо вибору місця проживання. Тобто, право він має, але скористатись ним у повному обсязі ще не може - бо ще не дієздатний.

Таким чином, дієздатність - це здатність особи (громадянина) своїми діями набувати цивільні права і цивільні обов'язки. За загальним правилом, дієздатність виникає у повному обсязі з настанням повноліття. В Україні повнолітньою вважається особа, яка досягав 18 років. Неповнолітньою, як правило, називають особу у віці між 15 і 18 роками. Осіб, що не досягли 15 років, часто називають малолітніми.

В роботі розкриті наступні питання: Громадяни як суб'єкти цивільно-правових відносин. Цивільна правоздатність і дієздатність. Права осіб які не досягли 18-ти років. Особливості обмеженої та неповної дієздатності. Шлюб як умова надання повної дієздатності неповнолітнім. Тощо.

При написанні роботи автором були використані: Конституція України, Закони та інші нормативні документи, зокрема, Цивільний Кодекс України, Цивільний процесуальний Кодекс України, Кодекс про шлюб та сім’ю, підручники, періодичні статті, монографії з цивільного права тощо.

1. Громадяни як суб‘єкти цивільно-правових відносин. Цивільна правоздатність і дієздатність.

Цивільно-правові відносини – це врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті немайнові відносини між майнові відокремленими юридично рівними учасниками, що є носіями цивільних прав і обов‘язків, які виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу. Елементами цивільних правовідносин є:

1) суб‘єкти відносин;

2) об‘єкти відносин;

3) зміст відносин, що складається зі конкретних прав і обов‘язків.

Суб‘єктами цивільних правовідносин можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи і держава.

Цивільна правоздатність – це здатність особи мати цивільні права. Вона виникає з народженням особи і припиняється із смертю особи. Цивільна правоздатність юридичних осіб – з моменту створення до моменту ліквідації юридичної особи.

Цивільна дієздатність – здатність особи власними діями набувати цивільних прав та обов‘язків і нести правову відповідальність за правопорушення.

Цивільна дієздатність фізичних осіб наступає з 18 років, у шлюбі – з 17 років.

Підставами обмеження дієздатності є: вік особи і стан здоров‘я (психічні хвороби) особи, залежність від алкогольних і наркотичних засобів. Особи віком до 14 років не мають дієздатності, з 14 до 15 років – обмежену дієздатність, з 15 до 18 років – неповну дієздатність.

Особи з обмеженою дієздатністю можуть укладати дрібні угоди (покупки у крамницях тощо). Особи з неповною дієздатністю можуть укладати угоди самостійно, вільно розпоряджатися заробленими коштами і в межах цього доходу укладати угоди. Для неповнолітніх діє поняття двостороння реституція, якщо неповнолітній укладає в силу обмеженості знань і досвіду явно невигідну для нього угоду, така угода може бути розірвана в судовому порядку і наслідком цього є двостороння реституція – повернення сторін у попереднє правове і фізичне становище.

Дієздатність може бути обмежена лише за рішенням суду (крім вікового цензу). Обмеження правоздатності не допускається. Обмеження правоздатності має місце лише у становому суспільстві.

Право і дієздатність юридичних осіб мають свої особливості. Дієздатність юридичних осіб є спеціальною, оскільки визначається правовим статусом юридичної особи, визначеним в її установчих документах. Дієздатність фізичних осіб є універсальною (може вчиняти всі дії не заборонені законом). В юридичних осіб дієздатність і правоздатність виникають одночасно.

Об‘єктами цивільних правовідносин є речі і дії, а також результати інтелектуальної творчості та особисті немайнові блага. Дії поділяються на роботи і послуги.

Суб‘єктивне цивільне право – це вид і міра дозволеної поведінки уповноваженої особи, яка забезпечується виконанням обов‘язків іншими суб‘єктами і можливістю застосування до них державного примусу, тобто права одних – це виконання обов‘язків іншими. Суб‘єктивний цивільний обов‘язок – це міра необхідної поведінки зобов‘язаної особи для задоволення інтересів уповноваженої особи. Особа, яка має права, уповноважена особа – має повноваження в силу посадового стану, доручення, довіреності та у будь якої іншої формі. Залежно від критеріїв