Коли особа чи працедавець порушує зазначені вище вимоги, батьки, усиновителі чи опікуни, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю, можуть вимагати розірвання трудового договору, в тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує законні інтереси неповнолітнього.

Неповнолітній має право на щорічну відпустку тривалістю 1 календарний місяць, що повинна надаватися будь-якої пори року за бажанням особи(ст. 195 КЗПУ).

Норма виробітку для неповнолітнього має встановлюватися виходячи з норми виробітку для дорослих працівників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що не досягли вісімнадцятирічного віку. Власником чи уповноваженим органом можуть встановлюватися також знижені норми виробітку.

Працівникам, які проходять виробниче навчання або навчання в учбових закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинні створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням (надавати спеціальні відпустки, інші пільги).

Заробітна плата працівників у віці до 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідної категорії при повній тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗПУ).

Звільнення працівників, яким нема 18 років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за згодою районної (міської) комісії у справах неповнолітніх (ст. 198 КЗПУ).

Неповнолітній, який сам вніс вклад на своє ім'я, розпоряджається цим вкладом самостійно.

Вкладами, внесеними будь-якою особою на ім'я неповнолітнього, розпоряджаються:

- до досягнення неповнолітнім 15 років - батьки або інші законні представники неповнолітнього;

- по досягненні неповнолітнім 15 років - самі неповнолітні, але за згодою своїх батьків або інших законних представників.

Відповідальність неповнолітніх.

Порядок відшкодування збитків визначається Цивільним кодексом України, ст.447.

Якщо особі ще не виповнилося 15 років, відповідальність несуть батьки (усиновителі) або опікун, якщо не доведуть, що шкода сталася не з їхньої вини; якщо ж особі від 15 до 18 років - за скоєне вона відповідатиме на загальних підставах, а у випадках, коли в неї нема майна або заробітку, достатнього для відшкодування, шкоду у відповідній частині відзбитковуватимуть батьки, якщо вони не доведуть, що шкоду заподіяно не з їхньої вини.

Особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності за загальним правилом, якщо на момент скоєння злочину їй виповнилося 16 років (Кримінальний кодекс України, далі - ККУ).

Особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності, якщо у віці 14-16 років, вона скоїла:

убивство;

умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я;

зґвалтування;

крадіжку;

грабіж;

розбій;

злісне та особливо злісне хуліганство;

умисне знищення або пошкодження державного, колективного майна чи індивідуального майна громадян, що спричинило тяжкі наслідки;

умисне вчинення дій, які можуть викликати аварію поїзда.[18,c.18]

Неповнолітні особи віком до 18 років відбувають покарання у вигляді позбавлення волі у виховно-трудових колоніях загального режиму.

Звільнені з виховно-трудових колоній до досягнення ними вісімнадцятирічного віку направляються до батьків або осіб, які їх заміняють. У разі якщо направлення звільненого неповнолітнього до батьків або осіб, які їх заміняють, неможливе у зв'язку з відсутністю вказаних осіб, комісія у справах неповнолітніх за місцем проживання звільненого на подання адміністрації колонії вживає заходів до влаштування звільненого на роботу відповідно до набутого ним фаху або на навчання, а також до забезпечення його житловою площею.

Звільнені неповнолітні віком до 16 років направляються до місця проживання у супроводі працівника виховно-трудової колонії або родичів неповнолітніх (якщо є на те їхня згода).

З якого віку в Україні можна займатись бізнесом?

Ст.42 Конституції України надає кожному право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. (Слова "бізнес" і "підприємництво" на побутовому рівні стали синонімами). Однак, "кожен" - не означає "всі". Тому існує ряд обмежень, які треба враховувати, перш ніж іти в бізнес.

Бізнес, або підприємництво, нерозривно пов'язані із здійсненням різноманітних угод, укладанням господарських договорів. А, як відомо, укладати договори можуть лише дієздатні особи. Дієздатність, у свою чергу, у повному обсязі настає з досягненням особою повноліття. Отже, бізнесом в юридичному значенні цього слова можуть займатись особи, яким виповнилось 18 років та які не обмежені в дієздатності судом. Це означає, що вони мають право бути засновниками приватних підприємств чи господарських товариств, брати участь в управлінні цими структурами і отримувати доход.

Звичайно, всім відомі приклади, коли молоді люди заробляють миттям автомобілів, наданням інших послуг підприємцям. У народі про них говорять, що вони "займаються бізнесом". Звісно, що це не так. Це - звичайна робота, а не бізнес.

В Україні існує один виняток, коли бізнесом може займатись особа, що не досягла повноліття (18-ти років). Сімейний кодекс дає право дівчатам виходити заміж у 17 років. Так от, з моменту укладання шлюбу така дівчина набуває дієздатності у повному обсязі, у т. ч. в неї виникає право і на заняття бізнесом. Те ж стосується і юнаків, яким місцева влада дала згоду на одруження до досягнення 18-річного віку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про підприємництво", підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством.

На сьогодні актуальним є питання про визначення кола осіб, які мають право бути зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності, зокрема, визначення таких осіб за віковим критерієм.

Державний комітет підприємництва та регуляторної політики в листі від 28.05.2002 р. №1-421-162/2898 на підставі аналізу чинного законодавства України доходить висновку, що фізична особа може бути зареєстрована