З точкою зору Держпідприємництва важко погодитися. На нашу думку, зроблені Комітетом висновки є нелогічними та необґрунтованими, що підтверджується такими аргументами. Цивільний кодекс України (далі - ЦК) та наука цивільного права визначають три самостійні види цивільної дієздатності фізичних осіб: повну, часткову та обмежену. За загальним правилом особа вважається такою, що має повну дієздатність, після досягнення нею вісімнадцятирічного віку. Часткову дієздатність мають особи віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років та особи, які не досягли п'ятнадцяти років.

Відповідно до ст. 12 ЦК, ніхто не може бути обмежений у правоздатності чи дієздатності інакше як у порядку, передбаченому законом. Слід зазначити, що ЦК (ст. 15) називає вичерпний перелік випадків, коли фізичні особи можуть бути обмежені у дієздатності: у разі зловживання спиртними напоями чи наркотичними засобами.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 07.02.91 р. №698-XII "Про підприємництво", суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути будь-які громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності.

У зв'язку з тим, що обмеженими у дієздатності можуть бути лише особи, які зловживають спиртними напоями та наркотичними засобами, то з наведеного вище випливає, що тільки такі особи не мають права займатися підприємницькою діяльністю.

Закон "Про підприємництво" не встановлює обмежень права заняття підприємницькою діяльністю для неповнолітніх осіб, які, згідно з чинним законодавством, мають часткову, але не обмежену дієздатність.

Право на працю та право на заняття підприємницькою діяльністю є невід'ємними конституційними правами людини і громадянина, які тісно пов'язані між собою.

Реалізація права на працю осіб, які досягли 16 років (а в окремих випадках - 14 років), за трудовим договором передбачена чинним Кодексом законів про працю. Право осіб, які досягли 16 років, на заняття підприємницькою діяльністю у порядку, передбаченому законом, зафіксовано у ст. 22 Закону України "Про дитинство". Зверніть увагу: обидва зазначені вище нормативні акти мають однакову юридичну силу - силу закону.

У зв'язку з цим вважаємо, що підприємницька діяльність особою віком 16 років не буде суперечити й положенням ЦК. Водночас ч. 2 ст. 13 ЦК передбачено право осіб віком від 15 до 18 років самостійно розпоряджатися своєю заробітною платою (заробітком).

Поняття "заробіток" не є тотожним поняттю "заробітна плата". Заробіток може бути отриманий особою в процесі здійснення будь-якого виду діяльності, в тому числі й підприємницької. Таким чином, надане ЦК право неповнолітніх осіб отримувати та самостійно розпоряджатися іншими доходами (заробітком), крім заробітної плати, обумовлює їх право на здійснення іншого виду діяльності, крім реалізації права на працю за трудовим договором, спрямованого на отримання прибутку.

На підставі викладеного вважаємо, що право на заняття підприємницькою діяльністю у фізичної особи виникає з моменту досягнення нею 16 років. Органи державної влади не мають достатніх законних підстав відмовити фізичній особі, яка досягала шістнадцяти років, у державній реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.[20]

Участь неповнолітніх в управлінні акціонерними товариствами.

У результаті проведення ринкових перетворень у нашій державі майже 30 мільйонів осіб стали власниками акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації. Серед цієї багатомільйонної армії акціонерів окрему групу складають неповнолітні — особи, які не досягли вісімнадцятирічного віку. Ставши власниками акцій, неповнолітні особи в повному обсязі набувають всіх корпоративних прав, які випливають із акції, в тому числі і права на участь в управлінні справами акціонерного товариства. Яким же чином неповнолітні можуть реалізувати право на участь в управлінні справами акціонерного товариства, а саме взяти участь у роботі його вищого органу управління — загальних зборах акціонерів?

Передусім слід зазначити, що питання участі неповнолітніх акціонерів у загальних зборах є одним із проблемних у галузі корпоративного управління. Це пов'язано з різними точками зору на цю проблему і неоднаковим вирішенням на практиці цього питання. Тому невипадково Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) 10 липня 1999 року ухвалила роз'яснення № 23 щодо участі неповнолітніх у загальних зборах акціонерів.

Умовно роз'яснення ДКЦПФР можна поділити на дві частини, перша з яких стосується права неповнолітніх акціонерів на участь в управлінні справами акціонерного товариства, друга — безпосередньо способів реалізації цього права. Цей поділ не є випадковим і базується на існуванні в цивільному праві таких категорій як правоздатність та дієздатність громадянина.

Згідно із статтею 9 Цивільного кодексу України, правоздатність означає здатність громадянина мати цивільні права та обов'язки. Правоздатність визнається однаковою мірою за всіма громадянами з моменту народження і до смерті. Зміст правоздатності громадян складає весь комплекс прав та обов'язків, які може мати громадянин відповідно до цивільного законодавства. Тому не викликає ніякого сумніву, що неповнолітні особи можуть бути власниками акцій (набувати їх у процесі приватизації, в разі здійснення цивільно-правових угод) та можуть мати права, які випливають Із акції, в тому числі, І право на управління акціонерним товариством.

Зважаючи на це, а також спираючись на загальні положення статті 41 Закону України «Про господарські товариства», у роз'ясненні зроблено наголос на тому, що неповнолітні особи мають право брати участь у загальних зборах акціонерів. Це право є безумовним, і наявність його акціонерне товариство не може ставити в залежність