одержання, відсутність необхідності підтвердження кредитоспроможності. Усі відносини, що виникають між кредитором і позичальником із приводу одержання і погашення позички, складаються в рамках правового полючи. Проте, практика показує, що ломбард не може бути повною мірою віднесений до групи фінансових інститутів, що кредитують малий бізнес, тому що відсоток, стягнутий ломбардами, набагато перевищує рентабельність більшості видів підприємницької діяльності. Додатковим фактором, що стримує одержання кредитів представниками малого бізнесу в ломбарді, є вимога про надання високоліквідної застави.
Умови одержання позички в кредитному союзі більш прийнятні для представників малого бізнесу в порівнянні з ломбардними кредитами. Закон України «Про кредитні союзи» остаточно узаконив роботу даного інституту. Кредити надаються в короткий термін (кредит можна одержати за кілька годин). Процедура одержання грошей максимально спрощена і не вимагає підготовки великого пакета документів від позичальника. Невеликі кредити надаються без реального забезпечення (забезпеченням можуть виступати особисті речі), і без ретельної перевірки кредитоспроможності позичальника. Практика останнього років в Україні свідчить про те, що кредитні союзи готові виступати партнерами представників малого бізнесу при покупці останніми нового обладнання. Заставою може стати устаткування, що знову здобувається. Однак невеликі суми видаваних кредитів (найбільший кредит виданий кредитним союзом в Україні складає 8000 дол. США), а також високі процентні ставки (до 100% річних у гривнях) не дозволяють кредитним союзам популяризувати власні послуги серед підприємців.
3.2 Державні інститути фінансової підтримки малого бізнесу
У більшості країн з ринковою економікою альтернативним джерелом фінансування малого бізнесу виступає держава, що в особі спеціально створених фондів, гарантійних установ здійснює кредитування малого бізнесу, а також виступає гарантом по таких кредитах у комерційних банках і інших фінансових інститутах. Величезний досвід по з-будинку подібних установ існує в багатьох державах Східної Європи. У більшості регіонів Росії при участі держави, фізичних і юридичних осіб створені й успішно функціонують усілякі фонди і кооперативи взаємного кредитування.
В Україні були кількаразові спроби створення подібних установ Базилюк А.В. Фінансові важелі розвитку малого бізнесу в Україні//Актуальні проблеми економіки. – 2002. - №8. – С.17-22.. Найбільш яскравим прикладом є Державний інноваційний фонд, створений у 1993 р. для фінансування інноваційних проектів. На жаль, робота фонду носила закритий характер, а результати свідчили об його неефективну діяльність ????? ?. ??????????? // ?????????.— 2000.-?12.-?.10.. Більшість коштів фонду бути використано не по призначенню — на соціальні виплати.
За період з 1993 по 1998 р. в було профінансовано 1627 проектів на суму 414,1 млн. грн. Таким чином, середня сума кредиту складає близько 255 тис. грн.. що свідчить про орієнтацію фонду на роботу із середніми і великими підприємствами.
Ще один Український фонд підтримки підприємництва був організований відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №687 від 27.08.1995 р. і спеціалізувався на кредитуванні малого і середнього бізнесу. Фонд надавав кредити на термін до 3 років під заставу спонукуваного і нерухомого майна, а також під поручительство третіх облич. Процентна ставка по кредитах фонду не перевищувала дисконтну ставку НБУ. За час свого існування фонд не зміг зарекомендувати себе надійним партнером малого бізнесу. Більшість підприємців навіть не знали про його існування. Сам Фонд створювався як державна
структура без належного попереднього вивчення досвіду роботи подібних організацій, що споконвічно прирікало його на збиткову діяльність.
Спроба створення спеціальної установи здатного здійснювати кредитування малого бізнесу на комерційній основі була покладена в 1999 р. шляхом створення ЗАТ «Кредитно-гарантійна установа» ????????? ?. ????? ?? ?????? ????? ? ??????????? // ???????? ?????????,— ?19.— 2002.
. Засновниками фонду виступили Український фонд підтримки підприємництва, ряд комерційних банків і фірм — структури, що мають реальний досвід роботи на українському ринку. Слабка сторона цієї структури проявилася відразу ж після її створення. Установа споконвічна мало у своєму розпорядженні обмежену кількість грошових ресурсів для кредитування, а діяльність виходила за правові рамки. Працюючі фахівці не мали у своєму розпорядженні достатній досвід роботи в даній сфері. Перелік профінансованих проектів свідчить про спеціалізацію кредитно-гарантійної установи на роботі з представниками середнього бізнесу.
Навіть цей далеко не повний перелік даних про роботу державних і напівдержавних установ по кредитуванню малого і середнього бізнесу дозволяє зробити ряд висновків.
По-перше, кредитування малого і середнього бізнесу неможливо без наявності чіткого механізму видачі, супроводи і погашення "кредитів. У противному випадку якість кредитного портфеля буде завжди незадовільним, а установа, що кредитує, у кінцевому рахунку збанкрутує або перетвориться в благодійну організацію.
По-друге, інформація про існування подібних установ і умови їхньої роботи повинна бути загальнодоступною, а установи чи їхні представництва повинні бути широко поширені по всій території країни.
3.3 Фінансування малого бізнесу комерційними банками
Зазначених вище недоліків позбавлені комерційні банки, що мають великий досвід роботи в сфері кредитування, а також розвита філіальна мережа по всій Україні. Висока конкуренція на ринку банківських послуг змушує банки приділяти особливу увагу невеликим клієнтам. Більшість новостворюваних банків споконвічно позиціюють себе як банки, орієнтовані на роботу з малим і середнім бізнесом. Однак на практиці в ряді випадків подібні заяви залишаються тільки заявами, тому що за ними стоїть лише готовність банку працювати з невеликими сумами і найчастіше відсутнє розуміння того, що таке малий бізнес, як з ним працювати, чого він потребує і де знаходиться границя ризику, що дозволяє банку не тільки видавати кредити, але й успішно їх погашати.
Вивчення кредитоспроможності позичальника є формальною процедурою, а рішення про видачу залежить лише від вартості і ліквідності застави, особистих взаємин