Більш принципову позицію в цьому питанні повинен зайняти і вітчизняний законодавець. На жаль, проект нового ЦК України залишається досить консервативним і не враховує наведених вище міркувань. Коло негідних спадкоємців необхідно розширити. На нашу думку, обґрунтованою буде норма, за якою правом спадкування як за законом, так і за заповітом, позбавлялися б особи, які умисно (і ця обставина буде встановлена судом) вчинили злочин проти життя, здоров'я, волі і гідності спадкодавця, за винятком тих випадків, коли заповідач складе заповіт вже після вчинення такого злочину.

Така новела буде усувати від спадкування не лише осіб, які вчинили умисне вбивство чи замах на вбивство спадкодавця, а й тих, які довели спадкодавця до самогубства чи не надавали йому допомоги, коли він перебував у небезпечному для свого життя становищі, чи незаконно помістили його в психіатричну лікарню, незаконно позбавили його волі тощо.

В таких випадках, за наявності обвинувального вироку, повинна існувати презумпція усунення від спадщини. І лише якщо спадкодавець, незважаючи на негідну поведінку спадкоємця, складе на його користь заповіт, то останній отримає спадщину за заповітом на загальних підставах.

До категорії негідних спадкоємців доцільно віднести також і тих осіб, які погрозами чи насильством змусили заповідача скласти заповіт, або навпаки, не дали можливості йому скласти, змінити або скасувати вже складений заповіт.

За чинним законодавством, якщо буде доведено, що заповіт був складений внаслідок погроз, насильства чи обману, то суд має право визнати такий заповіт недійсним. Але це рішення може суттєво і не зачепити інтересів особи, яка змушувала спадкодавця скласти такий заповіт. Скажімо, один із синів примусив батька скласти заповіт на його користь, позбавивши тим самим спадщини інших спадкоємців першої черги. Якщо навіть після смерті батька цей заповіт і буде визнаний недійсним, то син отримає частину спадщини як спадкоємець за законом першої черги [18, с. 145-147].

Усі ці ситуації має передбачити законодавець.

Висновки

Чинне законодавство встановлює двох форм спадкування: спадкування за законом і спадкування за заповітом. Кілька років назад заповіт був досить рідким випадком у нотаріальній практиці. Імовірно, це пов'язано з тим, що успадковувати було чогось: житло належало державі, земельна ділянка передавалася кооперативу, внесок не передавався в спадщину. Існував і психологічний бар'єр: "навіщо писати заповіт, якщо я ще вмирати не збираюся".

Зараз положення змінилося. З'явилося майно, що хочеться залишити дітям і онукам. Ситуація в суспільстві настільки нестабільна, що вийшовши з будинку людина не знає, чи повернеться вона живою. І навіть дуже молоді люди стали складати заповіт. Заповіт - це документ, у якому вказується яким образом спадкодавець розпорядився приналежним йому майном. Складаючи заповіт спадкодавець може розпорядитися усім своїм чи майном тільки його частиною. Заповіт повинний бути складений у писемній формі і завірено в будь-якого нотаріуса.

Заповіт підписується спадкодавцем. Якщо заповідач у силу фізичних недоліків, чи хвороби з інших причин не може власноручно підписати заповіт, то воно на його прохання може бути підписано іншим громадянином у присутності нотаріуса і самого заповідача. При цьому в заповіті обов'язково вказується причина за якою спадкодавець не міг підписати заповіт. Заповіт складається в двох примірниках, один із яких передається заповідачу, а іншої залишається в нотаріальній конторі.

У будь-який час, до моменту смерті спадкодавець може змінити чи скасувати свій заповіт. Для цього йому необхідно звернутися в будь-яку нотаріальну контору і скласти новий заповіт, або подати заяву про скасування заповіту. Заповіт складений пізніше, завжди скасовує раніше складений заповіт у тій частині, у якій вони суперечать один одному. Складання заповіту справа дуже особиста, ніхто не повинний тиснути на спадкодавця. Тому довідки про зміст заповіту можуть бути видані тільки після смерті спадкодавця за запитом спадкоємців, органів суду чи прокуратури.

Спадкоємцями за заповітом можуть бути будь-як особи, визначені спадкодавцем у заповіті. Зовсім не обов'язково, щоб людина, зазначена в заповіті була родичем спадкодавця. Спадкоємцем за заповітом може бути не тільки громадянин, але й організація. Відомо чимало випадків, коли різні колекції заповідаються визначеному чи музею картинній галереї. Майно за заповітом може бути залишено одній людині, а може бути поділене між кількома людьми. У заповіті спадкодавець може покласти на спадкоємця виконання якого-небудь зобов’язання. Таке доручення, що міститься в заповіті, називається заповідальне відмовлення.

Ніхто не знає дати своєї смерті і тому іноді случаються ситуації, коли спадкоємець умирає раніш спадкодавця. Цієї ситуації можна уникнути, якщо скласти заповіт з підпризначенням спадкоємця. Це означає, що в заповіті крім основного спадкоємця, вказується додатковий, котрий призивається до спадкування лише в тому випадку, якщо до моменту смерті спадкодавця основного спадкоємця немає в живих чи за якимись причинами він відмовляється від спадщини.

Усі ці та інші особливості треба враховувати при складанні заповіту для виникнення його скасування.

Список використаної літератури