У той же час варто погодитися з твердженнями цього автора, що приховування злочину може здійснюватися і шляхом бездіяльності, але у всіх випадках ця діяльність є навмисною.

Р. С. Бєлкін розглядає приховання як «діяльність (елемент злочинної діяльності), спрямовану на створення перешкод розслідуванню шляхом утаювання, знищення, маскування або фальсифікації слідів злочину і злочинця і їхніх носіїв».[29] Перелічуючи окремі види дій по прихованню злочину, він не вказує їхні загальні ознаки. Недостатньо повно визначені цілі приховання злочину і час його здійснення. Проте деякі дії по прихованню злочину на практиці здійснюються не тільки в ході розслідування, але і в процесі судового розгляду кримінальної справи і навіть після його закінчення. Р. С. Бєлкін вважає однією з ознак приховання злочину його злочинний характер. Цю точку зору підтримує И. М. Лузгін, що вказує на соціальну небезпеку приховання злочину. Приховання злочинних діянь наносить шкоду суспільним інтересам, але в ряді випадків воно не розглядається законодавцем таким, що представляє небезпеку для суспільства і не тягне за собою відповідальності.

Приховування варто розглядати як збереження в таємниці, утаювання яких-небудь предметів, явищ і фактів. Іншими словами, це дії, спрямовані на те, щоб не були виявлені, залишалися в таємниці підготовка або здійснення злочинів, а також винність у їхньому здійсненні визначених осіб.

Сам факт здійснення злочину, окремі його обставини, винність суб'єктів складають зміст об'єктивної істини, встановлюваної в ході розкриття злочину і розгляду справи в суді. Об'єктивна істина полягає в точній відповідності висновків органів попереднього наслідку фактам реальної дійсності.

Але не всі дії, що перешкоджають встановленню об'єктивної істини, відносяться до приховання злочинів. Наприклад, висновки відповідних органів про відсутність події злочину, якщо вона дійсно не зроблена, будуть, безсумнівно, щирими. Однак дії, що перешкоджають установленню такої істини, не можуть розглядатися як приховання суспільно небезпечного діяння, оскільки такого діяння не було.

Дії, що перешкоджають встановленню об'єктивної істини, можна розглядати як приховання злочину тільки в тих випадках, коли вони відбуваються з метою цілком або частково ухилити винного від відповідальності, навіть якщо здійснюються особами, що не брали участь у здійсненні злочину. Іноді приховання злочину переслідує не одну, а кілька цілей. Так, поряд з ухиленням від відповідальності метою приховання може бути продовження злочинної діяльності.

Таким чином, для приховання злочину характерні спрямованість на створення перешкод встановленню об'єктивної істини про нього і ухилення винного від відповідальності. Викладене дозволяє визначити приховання злочину як навмисні дії, що полягають в створенні перешкод встановленню об'єктивної істини про злочин і спрямовані на повне або часткове ухилення винного від відповідальності. При цьому дії по прихованню можуть здійснюватися як у рамках самого злочинного діяння, так і за його межами.

3. Відповідальність за приховування злочинів за старим Кримінальним Кодексом

Відповідно до статті 186 Кримінального Кодексу України  від 28.12.1960  № 2001-V, заздалегідь не обіцяне приховування злочинів, передбачених статтями 56 (державна зрада), 56-1 (посягання на конституційний лад), 57 (шпигунство), 58 і 59 (посягання на життя державного діяча або представника іноземної держави), 60 (диверсія), 69 (бандитизм), 70 (контрабанда), 70-1 (контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів), 79 (виготовлення або збут підроблених грошей цінних паперів чи білетів державних лотерей), 86-1 (розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах), 86, 142 і 223 частина 2 (розбій), 93 і 234 пункт "в" (умисне вбивство при обтяжуючих обставинах), 117 частини 3 і 4 (зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої, або зґвалтування, вчинене особливо небезпечним рецидивістом чи таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само зґвалтування малолітньої), 168 (одержання хабара), 190-1 (посягання на життя судді, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця) Кримінального Кодексу, карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

Заздалегідь не обіцяне приховування злочинів, передбачених статтями 123-1 (захоплення заложників), 124-1 (торгівля людьми), 217-2 (угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна), 217-3 частина 3 (блокування транспортних комунікацій), 228-2 частина 2 (незаконне придбання, зберігання, використання, передача або руйнування радіоактивних матеріалів, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки), 228-3 (розкрадання радіоактивних матеріалів), 229-1 (незаконні виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів або психотропних речовин), 229-2 (розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин); 229-3 частина 2 (посів або вирощування снотворного маку чи конопель при обтяжуючих обставинах), 229-4 частина 2 (організація чи держання дому для вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах), 229-12 (використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів), 229-15 частини 2 і 3 (незаконне введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах), 229-17 (розкрадання, незаконне виготовлення, придбання, зберігання, передача чи продаж іншим особам обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин); 229-19 частини 2 і 3 (розкрадання прекурсорів при обтяжуючих обставинах); 229-20 частини 2 і 3 (незаконні виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або