Заздалегідь не обіцяне приховування злочинів, передбачених статтями 81 частини 2, 3 і 4, 82 частини 2, 3 і 4, 83 частини 2 і 3, 84 частини 2 і 3 (розкрадання державного або колективного майна при обтяжуючих обставинах), 94 (умисне вбивство), 101 (умисне тяжке тілесне ушкодження), 117 частини 1 і 2 (зґвалтування), 140 частини 2, 3 і 4 (крадіжка при обтяжуючих обставинах), 141 частини 2, 3 і 4 (грабіж при обтяжуючих обставинах), 143 частини 2 і 3 (шахрайство при обтяжуючих обставинах), 148-2 частина 3 (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів при обтяжуючих обставинах), 148-8 частини 3 і 4 (порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів), 154 частини 2 і 3 (спекуляція при обтяжуючих обставинах), 169 частина 2 та 170 частина 2 (дача хабара і посередництво в хабарництві при обтяжуючих обставинах), 183 (втеча з місця позбавлення волі або з-під варти), 215 частини 2 і 3 (порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту при обтяжуючих обставинах), 223 частина 2 (розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин, вчинене повторно або за попереднім зговором групою осіб чи особливо небезпечним рецидивістом), 228-2 частина 1 (незаконні придбання, зберігання, використання, передача або руйнування радіоактивних матеріалів), 241 пункти "б" і "г" (дезертирство) цього Кодексу, карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років.

4. Загальна характеристика статті 396 ККУ „Приховування злочину”. Об’єктивна та суб’єктивна сторона злочину

Відповідно до статті 396 Кримінального Кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III „Приховування злочину”,

1. Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину —

карається арештом на строк до трьох місяців або обме-женням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Не підлягають кримінальній відповідальності за за-здалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких ви-значається законом.

Як бачимо норми нового ККУ більш м’які за норми ККУ 1960 року.

Об'єктом злочину є діяльність суду, органів досудового слідс-тва та дізнання з своєчасного виявлення, присікання та розкриття злочинів.

Об'єктивна сторона злочину полягає у заздалегідь не обіця-ному приховуванні тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Таке приховування передбачає приховування злочинця, слідів злочину, засобів та знарядь вчинення злочину, факту придбання або збуту майна, здобутого в результаті його вчинення, легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочин-ним шляхом. Способами приховування можуть, зокрема, бути: на-дання злочинцю сховища, транспортних засобів, знищення слідів злочину, перенесення знарядь злочину в інше місце, зміна зовнішнього вигляду злочинця, забезпечення злочинця підробленими до-кументами. Якщо спосіб приховування сам по собі є злочинним, він потребує самостійної кримінально-правової оцінки. Якщо винний для приховування злочину вчинив вбивство, то його дії слід квалі-фікувати тільки за п. 9 ч. 2 ст. 115. Якщо особа з метою приховати злочин вчиняє завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину або дає завідомо неправдиве показання, її дії кваліфікують-ся, відповідно, за ст. ст. 383 або 384.

Склад цього злочину утворює приховування лише тяжкого або осо-бливо тяжкого злочину. Про їх поняття див. ст. 12 ККУ (розглядається нижче).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, що спря-мовані на приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Суб'єкт злочину загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим уми-слом. При цьому особа не обов'язково повинна знати, що приховує саме тяжкий чи особливо тяжкий злочин, — вона повинна усвідо-млювати фактичні обставини вчиненого діяння, яке за законом ви-знається тяжким чи особливо тяжким злочином.

Ч. 2 ст. 396 передбачає спеціальний вид звільнення від кри-мінальної відповідальності особи, яка вчинила заздалегідь не обі-цяне приховування злочину.

5. Особливості кваліфікації приховування злочину

Приховуванням злочину є умисна діяльність, виражена в активних діях, які спрямовані на те, щоб факт злочину або особа, яка його вчинила, не стали відомі правоохоронним органам.

Законодавець розрізнює приховування, обіцяне заздалегідь, тобто в час, коли ви-конавець готується до злочину або здійснює замах на нього, і приховування, яке за-здалегідь обіцяне не було, тобто згода на дії, пов'язані з приховуванням злочину і саме вчинення цих дій здійснюються вже після того, як виконавець вчинив злочин.

У першому випадку діяльність переховувача розглядається згідно з ч. 5. ст. 27 як співучасть у злочині (пособництво), кримінальна відповідальність згідно з ч. 2 ст. 29 настає за ч. 5 ст. 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка пе-редбачає злочин, вчинений виконавцем.

У другому випадку - діяльність переховува-ча є причетністю до злочину, оскільки вона здійснюється вже після вчинення злочину виконавцем і не перебуває з цим фактом у причиновому зв'язку. Кримінальна відпо-відальність за такі дії настає у випадку, передбаченому, зокрема, ст. 396 (ч. 6 ст. 27).

Більш детально розглянемо питання щодо співучасті у злочині та відповідальність за неї.

Відповідно до статті 27 ККУ, співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, під-бурювач та пособник.

Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений Кримінальним Кодексом.

Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочи-нів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею,