Від представництва в цивільному праві потрібно від-різняти посередництво. Мета посередництва полягає в тому, щоб досягти укладання угоди між зацікавленими сторонами. Маклер — це особа, яка професійно займає-ться посередництвом при укладанні різних угод (купівлі-продажу товарів, цінних паперів, страхування тощо). Маклер, як правило, виступає відносно сторін як неза-лежний посередник, хоча й діє за рахунок коштів клієн-тів і за їх дорученням. Оскільки він як посередник пред-ставляє інтереси обох сторін, то й відповідає за свої дії перед кожною стороною.

Посередник сам не укладає угоди для сторони, він тільки фактично бере участь в її укладанні: готує проект договору, надсилає його зацікавленим сторонам або до-помагає їм зустрітися, бере участь у попередніх розмо-вах, що не мають юридичного змісту. Інколи функції торгових маклерів виконують брокери. Та ні маклери, ні брокери не можуть розглядатися як представники, зви-чайно, окрім тих випадків, коли з маклерськими чи бро-керськими конторами укладено договір доручення.

Не є представниками посильні, кур'єри, тобто ті особи, які лише виконують функції передачі листа, те-леграми, проекту договору, іншої інформації. Вони інко-ли навіть не тільки не знають, а й не розуміють змісту документа. Посланцями (посильними) можуть бути навіть тварини, птахи. На відміну від представника, посильний своєю волею не бере участі у встановленні визначених юридичних наслідків. Він лише передає вже фактично виражену волю особи, відображену в тексті документа. Тобто він виступає не як юридичний, а як фактичний учасник відносин.

Роль посередника закінчується саме там, де фактичні дії набувають юридичного змісту. Волевиявлення, щодо укладання угоди виходить не від нього, а від особи, яка зацікавлена цю угоду укласти. Посередник повноважень на укладання угоди не має. Його обов'язок полягає в тому, щоб знайти, звести осіб, які зацікавлені, озна-йомити їх з можливістю укладення угоди, її умовами, змістом.

Відрізняються від представника й інші особи, які, не виражаючи самостійної волі, надають фактичні послуги, допомагають особі виразити свою волю й виконати не-обхідні дії: перекладач, тлумач, особа, яка підписує угоду за неписьменного чи за особу, яка в силу фізичного ста-ну не може поставити свій підпис.

Особливості має так зване комерційне представницт-во. Комерційним представником є особа, яка постійно і самостійно представляє підприємців при укладанні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво здійснюється на підставі договору, укла-деного в письмовій формі, який містить перелік повно-важень представника, а при відсутності вказівок на такі повноваження — також довіреності.

За загальним правилом, представник не може укла-дати угоди між особами, представником яких він є, ко-мерційне ж представництво дозволяє укладати такі уго-ди, але тільки в разі згоди на це обох сторін.

Представник вчиняє юридичні дії від імені того, кого він представляє. Тобто він сповіщає про свій намір ство-рити права та обов'язки не для себе, а для іншої особи. Якщо це не зрозуміло із обставин, за яких діє представ-ник, то він зобов'язаний повідомити про це контрагента. Саме цим представництво відрізняється від таких близь-ких до представництва правовідносин, як договір комісії, коли одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дору-ченням іншої сторони (комітента) за винагороду вчини-ти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комі-тента. Тобто, на відміну від представника, який діє від іме-ні того, кого представляє, комісіонер діє від свого імені.

Дії представника особи спричиняють певні правові наслідки для інших лише в тому разі, коли представниц-тво є належним і здійснюється в межах наданих повно-важень.

Повноваження - це право однієї особи виступати представником іншої особи. Підставами виникнення повноважень, тобто тими юридичними фактами, з наяв-ністю яких закон пов'язує виникнення повноважень, є:

1) волевиявлення особи, яка бажає мати представни-ка, виражене у встановленій законом формі. Це волеви-явлення може бути виражене або в договорі доручення, або, найчастіше, у вигляді довіреності;

2) призначення або обрання особи на посаду, вико-нання обов'язків якої вимагає певних юридичних дій від імені іншої особи:

а) призначення або обрання керівником підприємства;

б) призначення на певну посаду на підприємстві чи в установі, яка надає послуги населенню шляхом укладан-ня угод (касир, продавець, приймальник, гардеробник). Повноваження цих осіб відображені у відповідних ві-домчих положеннях, інструкціях. Довіреність їм не по-трібна, оскільки вони виконують обов'язки за посадою у службовий час, а обсяг їхніх повноважень випливає із обстановки, в якій вони працюють. У той же час, коли, наприклад, продавцеві доручається укласти договір охо-рони, то, звичайно, при цьому вже вимагається довіре-ність, оскільки дана особа перестає бути представником за посадою, а мусить набути повноважень представника за довіреністю;

в) призначення опікуном;

3) наявність адміністративного акта, що дозволяє особі вчиняти певні дії як представникові іншої особи. Наприклад, дозвіл органів опіки та піклування, який на-дано опікунові для укладення конкретної угоди, що ви-ходить за межі побутової (ст. 145 КпШС України);

4) відносини материнства, батьківства, усиновлення, удочеріння, які відповідним порядком оформлені;

5) спільне ведення селянського (фермерського) гос-подарства, оскільки інтереси такого господарства пред-ставляє голова господарства (п. З ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство");

6) членство в кооперативі, спілці, об'єднанні, за стату-том якого інтереси цього об'єднання представляє голова.

1.1. Види представництва

Таким чином, залежно від того, на чому будуються повноваження представника, можна розрізнити предста-вництво:

Представництво за законом має місце тоді, коли осо-ба-представник,