воно небезпечним для життя або здоров’я чи не було.
Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, кваліфікується як вимагання за ч. 3 ст. 189 КК за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподіяння таких наслідків. Див. П. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 р.
Заподіяння в процесі вимагання легкого (ст. 125 КК), середньої тяжкості тілесного ушкодження (ст. 122 КК), позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого (ч. 2 ст. 146 КК), нанесення побоїв, що носили характер мордування (ч. 2 ст. 126 КК) повністю охоплюються ч. 3 ст. 189 КК і додаткової кваліфікації за зазначеними статтями не потребує.
Вбивство з необережності при насильницькому вимаганні також повністю охоплюється ч. 4 ст. 189 КК за ознакою спричинення тяжких наслідків і додаткової кваліфікації за ст. 119 КК не потребує.
Якщо в процесі вимагання потерпілому або близьким йому особам було умисно заподіяне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, або кого-небудь з них було умисно вбито, то дії винного утворюють сукупність злочинів і вони кваліфікуються за ч. 4 ст. 189 КК (за ознакою насильства, небезпечного для життя або спричинення тяжких тілесних ушкоджень) і ч. 1 чи ч. 2 ст. 121 КК або п. 6 ч. 2 ст. 115 КК. Див. П. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 р.
Психічне насильство при вимаганні полягає в погрозі негайно чи в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб (родичів, інших осіб, доля яких не байдужа потерпілому).
Якщо винний погрожував потерпілому вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, то його дії кваліфікуються за ч. 2 ст. 189 КК. Додаткової кваліфікації за ст. 129 КК ці дії не потребують.
Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї), бажає щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він не виконає вимоги передати майно чи гроші, то ця погроза буде реалізована.
Відомостями, що ганьблять потерпілого чи його близьких або рідних, вважаються такі дійсні чи вигадані дані про них, їх дії і дії, вчинені щодо них, які потерпілий бажає зберегти в таємниці і розголошення яких, на його думку, принизить честь і гідність його чи близьких йому людей. Це можуть бути відомості про інтимні сторони життя, захворювання, негідні вчинки, дійсні чи вигадані фізичні чи психічні вади тощо.
Погроза розголосити такі відомості – це погроза повідомити про них тій особі (особам), якій вони невідомі і чиє ознайомлення з ними небажане для потерпілого.
Погроза пошкодити або знищити майно стосується майна належного потерпілого або його близьким чи рідним.
Умисне знищення або пошкодження майна при вимаганні, якщо воно було вчинене не підпалом або іншим загальнонебезпечним способом, кваліфікується за ч. 2 ст. 189 КК, а в разі заподіяння тяжких тілесних ушкоджень – за ч. 4 ст. 189 КК. Додатково кваліфікувати ці дії ще й за ч. 1 ст. 194 КК або ч. 1 чи ч. 2 ст. 121 КК не потрібно. Див. П. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 р.
Якщо ж майно було знищене чи пошкоджене підпалом або іншим загальнонебезпечним способом, то дії винної особи додатково кваліфікуються і за ч. 2 ст. 194 КК.
За багатьма ознаками вимагання майна чи грошей має схожість із розбоєм. Відрізняються ці злочини тим, що:
При вимаганні винний може вимагати передати йому не тільки чуже майно чи гроші, але і право на чужу майно (незаконно видати ордер на квартиру, незаконно призначити пенсію, премію, передати йому право на житло, житлову площу тощо).
При розбої погроза спрямована тільки на особу, підпалу нападу, а при вимаганні погроза може бути спрямована і на інших осіб (рідних або близьких потерпілого);
На відмінність від розбою погроза при вимаганні полягає в застосуванні насильства не негайно, не під час вимоги передачі винному майна чи грошей, а в недалекому майбутньому, якщо вимога не буде виконана.
Пленум Верховного Суду України в Постанові від 25 грудня 1992 року № 12 “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” зазначив, що при відмежуванні вимагання від грабежу чи розбою належить виходити з того, що при грабежі чи розбої насильства або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном в момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати фізичне насильство негайно. Дії, що полягають в насильстві або погрозі його застосування в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб у майбутньому кваліфікується як вимагання за ст. 189 КК.
Якщо погроза насильства або саме насильство були застосовані з метою заволодіння майном потерпілого в момент нападу, але у зв’язку із відсутністю у нього майна вимога про передачу його винною особою бу4ла перенесена на майбутнє, дії такої особи кваліфікуються від характеру погроз чи насильства як розбій або як замах на грабіж і за відповідною ст. 189 КК, якщо останні дії являли собою вимагання. Див. П. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 р.
Вимагання – це незаконна вимога передати винному чуже майно чи гроші.