Не вважається вимаганням також вимога, поєднана з відповідними погрозами чи насильством повернути борг, якщо він виник на законних підставах.

Крім загальних кваліфікуючих ознак (повторність, попередня змова, група осіб та ін.), вимагання визнається кваліфікованим, якщо воно вчинене:

а) організованою групою або

б) завдало великої шкоди, або

в) вчинене посадовою особою.

Організованою групою називається стійке об’єднання двох або більше осіб, які спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності, про наявність цієї кваліфікуючої ознаки можуть свідчити:

а) розроблений (хоча б у загальних рисах) і схвалений учасниками групи план злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину;

б) розподіл ролей;

в) наявність організатора (керівника) групи;

г) прикриття своєї діяльності, як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (в тому числі і підкупом хабарами посадових осіб);

д) вербування нових членів;

е) наявність загальних правил поведінки;

ж) наявність матеріальної бази – транспорту, приміщень, сховищ, коштів тощо.

Від банди організована група відрізняється лише ознакою озброєності. Тому якщо організована група озброєна, то відповідальність її керівника і членів, які вчинили вимагання чужого майна чи грошей, настає за ст. 257 КК. Кваліфікувати їх дії додатково за ч. 4 ст. 189 КК непотрібно. М.Й. Коржанський. Кваліфікація злочинів. К., 1998. С. 75-83.

При визначенні шкоди у великих чи особливо великих розмірах враховуються:

а) вартість викраденого на час вчинення злочину;

б) кількість викраденого майна;

в) значущість викраденого майна для потерпілого;

г) матеріальне становище потерпілого;

д) наявність у нього утриманців тощо.

Не враховуються при цьому критерії, які не мають матеріального змісту (дефіцитність викрадених речей, престижність володіння ними тощо).

Великої шкоди завдають збитки, заподіяні передачею майна чи грошей винному, а також збитки, заподіянні потерпілому чи його близьким або рідним знищенням або пошкодженням їх майна.

Розмір заподіяних потерпілому збитків визначається, виходячи з вартості майна на момент вчинення злочину за державними роздрібними (закупівельними) цінами. Це стосується й визначення вартості й тих речей, що були створені чи вирощені потерпілим в процесі трудової діяльності.

Якщо потерпілий придбав майно за ринковими чи комісійними цінами, то його вартість визначається, виходячи з цих цін на час вчинення злочину.

За відсутності цін на майно його вартість визначають експерти.

Для кваліфікації дій винної особи за ч. 3 ст. 189 КК за ознакою заподіяння потерпілому шкоди у великому розмірі необхідно довести, що така шкода справді мала місце. Неправильно, наприклад, за ч. 3 ст. 189 КК було кваліфіковано дії М. і П. Вони були засуджені за те, що вимагали у Д. 15 тис. крб., погрожуючи застосувати до нього і членів його родини насильство. Судом було встановлено, що засуджені, погрожуючи застосувати насильство до потерпілого і членів його сім’ї, вимагали у нього 15 тис. крб. На їх вимогу Д. поклав у обумовленому місці грошову “ляльку”, в якій фактично було 100 крб. Коли М. і П. Забирали пакунок, їх затримали працівники міліції.

Президія обласного суду, розглянувши справу, зазначила, що кваліфікація дій М.і П. Як вимагання, що заподіяло потерпілому великої шкоди, є помилковою. Вимагання є закінченим з моменту пред’явлення вимоги про передачу чужого майна під погрозою заподіяння шкоди потерпілому або його близьким. Лише така кваліфікуюча ознака цього злочину, як заподіяння потерпілому великої шкоди, передбачає відповідно до ч. 3 ст. 189 КК настання реальних наслідків від злочинних дій винних осіб. Проте вданому випадку Д. матеріальної шкоди фактично не заподіяно, отже в діях засуджених немає зазначеної ознаки.

На цих підставах президія обласного суду перекваліфікувала дії М. і П. На ч. 2 ст. 189 КК. Див. Постанову Президії Вінницького обласного суду у справі М. і П. – Практика судів України у кримінальних справах. С. 82-83.

Здається, що кваліфікація дій М. і П. За ч. 2 ст. 189 КК теж є неправильною. Адже судом і президією було встановлено, що М.і П. Мали намір вчинити вимагання із заподіянням потерпілому великої шкоди (вимагали 15 тис. крб.), але цього наслідку не досягли з причин, від них незалежних, що відповідно до ч. 2 ст. 15 КК є замах на злочин. Твердження президії обласного суду про те, що вимагання вважається закінченим з моменту пред’явлення вимоги передати майно, відноситься лише до ч. 1 ст. 189 КК. Кваліфіковані види вимагання чужого майна, відносно яких законом передбачено настання певних наслідків – знищення майна, велика шкода, інші тяжкі наслідки (ч. 2 і 3 ст. 189 КК) – можуть визнаватися закінченими лише тоді, коли такі наслідки настали. Якщо ж винні прагнули досягти цих наслідків, мали намір потерпілому заподіяти велику шкоду, але досягти цих наслідків не змогли з причин, від них не залежних, то їх дії слід кваліфікувати як замах на цей злочин за ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 189 КК. Кваліфікувати дії М.і П. За ч. 2 ст. 189 КК означає безпідставно звільнити їх від відповідальності за більш тяжкий злочин, який вони в дійсності вчинили.

Частина 4 ст. 189 КК визнає вимагання особливо кваліфікованим, якщо воно було вчинено із заподіянням тілесних ушкоджень, що спричинили втрату будь-якого органу або втрату його функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, або переривання вагітності чи