непоправне знівечення обличчя, заподіяння смерті чи таких самих тілесних ушкоджень третім особам, заподіяння останнім великої шкоди, а також інші наслідки, які суд з урахуванням конкретних обставин може визнати тяжкими.
Якщо винна особа вчинила крадіжку, грабіж, розбій, шахрайство, привласнення чи розтрату, або вимагання і в її діях є декілька кваліфікуючих ознак, передбачених різними частинами тієї чи іншої статті, вчинене кваліфікується за тією частиною, яка передбачає більш тяжкий злочин.
При цьому всі кваліфікуючі ознаки злочину повинні бути осудні винному і вказані в усіх процесуальних документах – у постанові про притягнення як обвинуваченого, обвинувальному висновку і в мотивованій частині вироку.
Ознаками, які притаманні такому злочину проти власності як вимагання є:
Об’єкт та предмет вимагання;
Знаходження майна, що вимагається у віданні його власника або у віданні уповноваженої на те особи;
Наявність певного способу вчинення злочину;
Наявність спеціальної мети – обернути чуже майно на свою чи іншої особи користь;
Наявність у винної особи корисливих мотивів – збагатитись за рахунок майна, добутого злочинним шляхом, або збагатити іншу особу;
Наявність вини у вигляді прямого умислу.
Карається вимагання:
За ч. 1 ст. 189 КК – обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
За ч. 2 ст. 189 КК – позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
За ч. 3 ст. 189 КК – позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із конфіскацією майна.
За ч. 4 ст. 189 КК – позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
а) Об’єкт та предмет злочину
Об’єктом посягання при вимаганні є право власності як захищені законом відносини між людьми з приводу володіння, користування та розпорядження майном.
Предметом вимагання може бути майно (річ), яке має вартість, ціну і належить на праві власності приватній особі, колективу чи державі.
Предметом вимагання може бути як рухоме майно (гроші, монетарні метали, продукти харчування, худоба, засоби виробництва, вироблена продукція, твори літератури, науки, мистецтва тощо), так і нерухоме майно (будівлі, земельні ділянки тощо).
Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови “Про судову практику у справах про корисливі злочини проти власності” від 25.12.1992 р. № 12 роз’яснив, що предметом посягань при вимаганні є “майно, належне громадянам: жилі будинки, квартири, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.
Це майно може належати як одній, так і декільком особам за умови, що воно знаходиться у їх спільній сумісній чи частковій власності … і якщо їх об’єднання не є юридичною особою”.
Майно, що є предметом вимагання, має перебувати у володінні його власника або віданні уповноваженої на це особи.
Будь-яка річ, яка має матеріальну цінність може бути предметом вимагання, в тому числі цінні папери, які мають номінальну вартість, за якою вони реалізуються (облігації державних позик тощо), а також документи, що виконують роль грошового еквіваленту (наприклад, білети грошово-речової лотереї, транспортні квитки та інші документи, що мають обмінну цінність).
Протиправне заволодіння документами, які надають право на одержання майна (квитанція на багаж, товарні чеки тощо), кваліфікуються як готування до вчинення злочину.
Предметом вимагання може бути і майно юридичних осіб: підприємств, громадських організацій, політичних партій, релігійних організацій.
Вимагання вогнепальної зброї, крім гладкоствольної, бойових припасів до неї або вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, наркотичних засобів або психотропних речовин, а також розкрадання прекурсорів з метою збуту віднесено до злочинів проти громадської безпеки.
б) Об’єктивна сторона злочину
Об’єктивна сторона вимагання полягає в тому, що особа певним способом (шляхом застосування погроз або насильства до потерпілого або рідних та близьких йому людей) обертає індивідуальне (приватне), колективне майно на свою чи іншої особи користь.
Деякі автори вважають, об’єктивна сторона вимагання – це обернення винним майна, яке йому не належить у свою власність. Це твердження, як неодноразово зазначалося в юридичній літературі, є безпідставним, оскільки право власності є завжди правомірним, тому що воно включає певні правомочності, надані власнику майна законом. Неправомірної власності не існує. Поняття “власність” завжди передбачає, що майно знаходиться у особи на законних підставах. Тому твердження про наявність при вимаганні майна такої об’єктивної ознаки, як обернення чужого майна шляхом злочину у власність винного, є невиправданим і неприйнятним.
Деякі вчені пропонують визначати об’єктивну сторону вимагання за критерієм заволодіння майном. Об’єктивним критерієм вимагання є обернення приватного або колективного майна на свою користь або користь іншої особи.
Поняття “обернення майна на свою або іншої особи користь” означає одержання матеріальної вигоди, наживи за рахунок матеріальних цінностей приватної або юридичної особи чи держави без оплати їх вартості та відшкодування еквіваленту (безплатно).
Вимагання вважається закінченим злочином з моменту вимагання майна з відповідною погрозою потерпілому або з насильством щодо нього.
в) Суб’єктивна сторона і суб’єкт злочину
Суб’єктивна сторона вимагання характеризується наявністю прямого умислу. Суб’єкт злочину усвідомлює, що майно, яке він вимагає є приватним, колективним або державним, і що він вчиняє вимагання такого майна, а також бажає так вчинити.
Вимагання це корисливий злочин. В основі його лежить бажання протиправно збагатитися за рахунок чужого майна та спеціальна мета – безоплатно обернути на свою або іншої особи користь.
Корисливістю в кримінальному праві називається прагнення до матеріального надбання, бажання винного звернути майно у свою власність назавжди, без наміру колись вернути його власнику чи відшкодувати його вартість.
Обертаючи майно, яке отримано шляхом вимагання