третьої — групи результатів творчої діяль-ності. Вона відокремлюється від групи промислової власнос-ті. За Паризькою конвенцією про охорону промислової влас-ності такі інститути, як знаки для товарів і послуг, фірмове найменування (фірма) та найменування місця походження товару належать до промислової власності. У той же час по-мітно, що зазначені об'єкти не дуже вписуються в групу про-мислової власності, принаймні за своїм функціональним призначенням. Знаки для товарів і послуг, фірмове найменування (фірма) та найменування місця походження товарів мають своїм призначенням індивідуалізацію учасників ци-вільного обігу товарів і послуг. Фірмові найменування (фір-ма) та найменування місця походження товару індивідуалізу-ють саме учасників цивільного обороту як виробників, так і продавців. У той же час вони індивідуалізують і самі товари чи послуги. Знаки для товарів і послуг мають своїм завданням відрізняти товари і послуги одних виробників від однорідних товарів і послуг інших виробників. Водночас вони індивідуа-лізують і самих виробників.
Тому новий ЦК України результати інтелектуальної ді-яльності поділяє на три групи: право художньо-літературної власності, право промислової власності і право на засоби ін-дивідуалізації учасників цивільною обороту, товарів і послуг.
Варто підкреслити й те, що засоби індивідуалізації учасни-ків цивільного обороту, товарів і послуг відрізняються від ін-ших об'єктів промислової власності не лише функціональним призначенням. Вони також різняться і рівнем творчості — од-на справа створити винахід, інша — знак для товарів і послуг, промисловий зразок чи фірмове найменування. У цілому об'-єкти промислової власності мають своїм призначенням під-вищення ефективності виробництва, зниження собівартості продукції тощо. Засоби індивідуалізації — відмінність товару одного виробника від подібного товару іншого виробника. Таким чином, значимість об'єктів промислової власності де-що вища.
2. Поняття та джерела авторського права
Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Результа-ти цих видів творчої діяльності, невичерпні за формами, прийомами, способами об'єктивного вираження духовного багатства людини, є предметом правової охорони. Певні сус-пільні відносини, що виникають у зв'язку з їх використан-ням, потребують правового регулювання, яке бере на себе ав-торське право. В об'єктивному розумінні авторське право — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виника-ють внаслідок створення і використання творів науки, літера-тури та мистецтва. У суб'єктивному розумінні — це сукуп-ність прав, які належать автору або його правонаступникам у зв'язку зі створенням і використанням твору літератури, науки і мистецтва.
Джерела авторського права представлені нормативними актами, до яких передусім належить нова Конституція Украї-ни (1996 р.), конституційні та законодавчі акти, що визнача-ють основні засади, Закон України "Про авторське право та суміжні права" та інші закони. Так, питанням розвитку інте-лектуальної діяльності та правової охорони її результатів Конституція України присвячує кілька статей. Стаття 54 Кон-ституції гарантує громадянам України свободу будь-якої творчості — художньої, літературної, наукової і технічної, ст. 41 проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. У ст. 55 Конституція України надає судовий за-хист правам і свободам людини і громадянина. Законодав-ство, яке безпосередньо регулює відносини власності, визнає за громадянином виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Зокрема, Закон України "Про власність" проголошує в ст. 13, що об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури, мистец-тва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результа-ти інтелектуальної діяльності. Ст. 41 цього закону встанов-лює, що твори науки, літератури і мистецтва є об'єктами пра-ва інтелектуальної власності.
Важливе значення у регулюванні авторських відносин по-винні мати типові авторські договори, які затверджуватимуть-ся Кабінетом Міністрів України або за його дорученням від-повідними відомствами і творчими спілками.
Для правильного і однозначного застосування законодав-ства при захисті авторських прав велике значення має судова практика розгляду справ, що виникають у разі порушення ав-торських прав. Верховний Суд України систематично узагаль-нює й аналізує таку практику, робить відповідні висновки, про які повідомляє суди.
3. Об'єкти авторського права
Об'єктом авторського права є твір науки, літератури чи мистецтва, виражений у будь-якій об'єктивній формі. Твір — це результат творчої праці автора, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. У ст. 5 Закону про авторське право вміщено перелік об'єктів авторського права та їх за-гальні ознаки. Це можуть бути усні твори (промови, лекції, доповіді, виступи, проповіді тощо), письмові (літературні, наукові, технічні), музичні твори, переклади, сценарії, твори образотворчого мистецтва тощо. Закон не дає повного пере-ліку об'єктів авторського права, оскільки життя у своєму роз-витку може породжувати нові й нові форми об'єктивного ви-раження творчої діяльності людей.
Об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, що має певні, встановлені законом, ознаки:
а) творчий характер;
б) вираження в об'єктивній формі.
Об'єктом авторського права може бути лише твір, який є результатом творчої праці автора. Не вважається об'єктом ав-торського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарській машинці чужого твору або навіть його літера-турна обробка — редагування, коректура тощо).
Твір може бути виражений у будь-якій об'єктивній формі, але обов'язково придатній для відтворення, сприймання. Са-ма об'єктивна форма може бути усною, письмовою (ноти, креслення, схеми, запис на платівку, магнітну плівку, фото-графії тощо). Задум письменника чи композитора, який у сві-домості автора вже склався у закінчену форму, образ, певне сполучення звуків, але не виражений зовні у будь-якій формі, не визнається об'єктом авторського права.
Об'єктами авторського права можуть бути хореографічні твори і пантоміми. Збірники творів народних пісень, законів, судових рішень тощо породжують авторське право лише тоді, коли це має творчий характер добору і розміщення, але не поширюється на зміст зібраних творів.
Самостійним об'єктом авторського права