Відповідно до ст. 24 згадуваного закону авторське право діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті. Але із загального правила цією ж статтею передбачено винятки:

І) строк охорони творів, створених у співавторстві, діє протягом усього життя і 50 років після смерті останнього спі-вавтора;

2) строк охорони творів посмертно реабілітованих авторів

діє протягом 50 років після їх реабілітації;

3) твір, який уперше було опубліковано після смерті авто-ра, але в межах ЗО років після смерті, діє протягом 50 років від дати опублікування твору;

4) для творів, які були обнародувані анонімно або під псевдонімом, авторське, право діє протягом 50 років від дати обнародування.

В усіх зазначених випадках чинність авторського права по-чинається з 1 січня року, наступного за роком, у якому мали місце зазначені юридичні факти.

Твори, на які авторське право скінчилося або які ніколи не охоронялися на території України, вважаються суспільним надбанням.

5. Суб'єктивне авторське право, його зміст та межі

Відповідно до закону авторові належать особисті немайнові і майнові права, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням будь-якого твору науки, літе-ратури чи мистецтва. Для виникнення і здійснення автор-ських прав не вимагається виконання будь-яких формальнос-тей. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі — ©, імені особи, яка має автор-ське право, і року першої публікації твору.

Особа, яка має авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах протягом строку охорони авторського права. Державній реєстрації можуть бути піддані свідчення про авторство на обнародуваний чи необнародуваний твір, факт і дата опублікування твору та договори, які зачіпають права автора на твір.

Право авторства полягає в тому, що тільки справжній тво-рець має право називати себе автором твору, а всі інші особи, що використовують твір, зобов'язані зазначати ім'я його ав-тора. Право авторства закріплює факт створення даного твору конкретною особою, а це має значення для суспільної оцінки як твору, так і особи автора.

Зазначення імені автора при використанні твору обов'яз-кове в усіх випадках, за одним винятком; якщо твір образот-ворчого мистецтва або фотографічний твір використовується у промисловості. У цьому разі ім'я автора не згадується з чис-то технічних причин.

Право на авторське ім'я дає авторові змогу випустити свій твір за власнім ім'ям, умовним (псевдонімом) або взагалі без зазначення імені (анонімно).

Право на недоторканність твору визначається як право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що мо-же зашкодити честі та репутації автора. Це означає, що при виданні, публічному виконанні або будь-якому іншому вико-ристанні твору забороняється без дозволу автора та його пра-вонаступників вносити будь-які зміни як до самого твору, так і до його назви та позначення імені автора. Не допуска-ється також без дозволу автора супроводжувати видаваний твір ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями, будь-якими іншими поясненнями, доповнювати або скорочу-вати твір. За чинними раніше в Україні типовими видавничи-ми договорами малюнок і навіть колір обкладинки можна бу-ло зробити лише за згодою автора.

Право автора на недоторканність полягає і в тому, що пе-реклад твору іншою мовою з метою випуску у світ допуска-ється лише за згодою автора або його правонаступників і на підставі договору. Переклад може здійснюватися лише за умови збереження цілісності та змісту твору.

Право на обнародування твору. За Законом про авторське право обнародування твору — це дія, що робить твір досту-пним для публіки, якими б засобами ие не досягалося.

Майнові права автора чи іншої особи, яка має автор-ське право. Передусім автору чи іншій особі, яка має автор-ське право, належить виключне право на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом (п. 1 ст. 14 Закону про авторське право). Виключне право — право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір, не маючи на те відпо-відного дозволу (ліцензії), за винятком випадків, встановле-них Законом про авторське право (про винятки з цього за-гального правила йтиметься нижче).

Закон надає автору чи іншій особі, яка має авторське пра-во, виключне право дозволяти або забороняти:

1. Відтворення творів, тобто виготовлення одного або біль-ше примірників твору в будь-якій матеріальній формі, у тому числі у звуко- і відеозапису, а також запис твору або фоног-рами для тимчасового чи постійного зберігання в електро-нній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина. Примірник — це результат будь-якого відтво-рення твору.

2. Публічне виконання і публічне сповіщення творів. Публіч-не виконання — це подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому вико-нанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по проводах) у місцях, де при-сутні чи можуть-бути присутні особи, які не належать до зви-чайного кола сім'ї або близьких знайомих сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той же час або в різних місцях і в різний