Публічне сповіщення (сповіщення для загального відо-ма) — така передача в ефір чи по проводах зображень і (або) звуків творів, виконань фонограм, передач організацій мов-лення, коли зазначені зображення чи звуки можуть бути сприйняті невизначеним колом осіб.

3. Публічний показ — будь-яка демонстрація оригіналу або примірника творів, виконань, передач організацій мовлення безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, те-левізійного кадру тощо (за винятком передач в ефір чи по проводах) або за допомогою інших пристроїв чи процесів не-визначеному колу осіб.

4. Будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по про-водах уже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється ін-шою організацією. Тут діє загальне правило. Будь-яка органі-зація мовлення вирішила передати в ефір чи по проводах той чи інший твір, якщо він навіть уже був переданий в ефір чи по проводах, то ця організація може здійснити таку передачу тільки з дозволу автора твору чи його правонаступників.

5. Переклади творів. Автор оригіналу може сам перекласти свій твір іншою мовою (авторський переклад). За наявності авторського перекладу ніхто інший не може перекладати цей твір тією ж мовою. Від авторського перекладу слід відрізняти авторизовані переклади, тобто переклади, схвалені автором.

Якщо оригінальний твір уже перекладено на одну будь-яку мову, а потім з мови перекладу хтось забажав перекласти цей же твір на третю мову, то такий переклад може бути здійсне-но лише за згодою автора оригінального твору, а також автора перекладу на другу мову. Наприклад, твір В. Гюго перекладе-но російською мовою. З російської хтось забажав перекласти цей же твір українською. У такому разі потрібно одержати згоду правонаступників В. Гюго (його спадкоємців), якщо твір ще перебуває під правовою охороною, а також автора пе-рекладу цього твору російською мовою.

6. Переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів. Будь-яка переробка твору, наприклад розповідного в драматичний чи навпаки, розповідного в сценарій чи навпа-ки, пристосування музичного твору до інших інструментів (аранжування) та будь-яка інша переробка твору може мати місце лише за згодою автора чи його правонаступників.

7. Розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження ін-шим способом або шляхом здавання в найми чи у прокат та ін-шої передачі до першого продажу примірників твору. Розповсю-джувати будь-яким способом до першого продажу свій твір може лише автор чи його правонаступник або інші особи, але тільки з дозволу автора чи його правонаступників. Проте це право зберігається за автором чи його правонаступниками лише до першого продажу примірників твору. Після першого продажу примірників твору право автора чи його правона-ступників на розповсюдження твору вичерпується.

8. Здавання в найми після першого продажу, відчуження ін-шим способом примірників аудіовізуальних творів, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фоног-рамі або у формі, яку читає машина. Інше правило встановле-но щодо аудіовізуальних творів, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у фор-мі, яку читає машина. Якщо щодо інших творів право розпов-сюдження зберігається за авторами чи його правонаступника-ми лише до першого продажу примірників творів, то щодо зазначених творів це право зберігається за авторами чи їх пра-вонаступниками також і після першого продажу чи відчужен-ня іншим способом. Іншими словами, аудіовізуальний твір після його першого продажу може бути здаваний в найми власником твору.

9. Імпорт примірників творів. Ввезення з-за кордону при-мірників творів для їх розповсюдження в Україні може мати місце лише за дозволом автора чи його правонаступників. Це правило має силу і тоді, коли твір за кордоном був виданий чи розтиражований з дозволу автора чи його правонаступників.

Зазначений перелік не є вичерпним. Автор має право до-зволяти або забороняти використовувати свій твір і іншими способами.

6. Поняття суміжних прав

Починаючи з 1994 р. цивільно-правовому регулюванню підлягають так звані суміжні права. Дані права виникають з відносин, які вже давно існують у творчому жит-ті нашого суспільства. Особливого значення ці відносини набули з розвитком техніки, що зумовило виникнення но-вих можливостей щодо виконання та розповсюдження ав-торських творів, а разом з тим і необхідність їх правового захисту.

Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до Зако-ну України "Про авторське право і суміжні права". Суб'єктів авторського права і суміжних прав об'єднує дух творчої діяль-ності. Правовий аспект взаємовідносин полягає в тому, що грунтом для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним шляхом розповсюджений. Носіями суміж-них прав є диригент та музиканти, які виконують музичний твір композитора, студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диску виконавця, телекомпанія, яка транслює свої програми. Розділ III вищезгаданого закону за-безпечує правову охорону суміжних прав виконавців, вироб-ників фонограм та організацій мовлення.

Отже, можна дати таке визначення суміжних прав. Суміж-ні права — це права виконавців на результати творчої діяльнос-ті, а також права виробників фонограм та організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури і мистецтва, які охороняються авторським правом. Об'єктом суміжних прав є:—

будь-які способи виконання творів літератури і мистец-тва, включаючи твори фольклору;—

запис будь-якого виконання або інші звуки на фонограмі;—

сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по про-водах.

Законом передбачено певні критерії для надання охорони суміжних прав, а саме:

1. Права виконавців охороняються відповідно до цього за-кону, якщо:—

виконання вперше відбулося на території України;—

виконання зафіксовано на фонограмі, що охороняється Законом про авторське право;—

виконання не зафіксовано на фонограмі, включено у передачу організації мовлення, що охороняється зазначеним законом.

2. Права виробників фонограм охороняються відповідно до цього закону, якщо:—

виробник є громадянином України або юридичною осо-бою