КУРСОВА РОБОТА

на тему:

"Комп’ютерна злочинність"

Зміст

ВСТУП

Стрімкий розвиток новітніх інформаційних технологій та їх впровадження у життя зумовили виникнення нового виду злочинності - у сфері комп'ютерної інформації (її ще називають «комп'ютерна» або “кіберзлочинність”.

У 1999 р. Рада Європи оголосила про розбудову інформаційного суспільства, в якому широко будуть використовуватися можливості глобальної інформаційної мережі Інтернет. Значні надії покладаються також на розвиток електронної комерції, основою якої є широке використання сучасних інформаційних технологій. У результаті розширення масштабів і ускладнення комп'ютерних і телекомунікаційних мереж швидко зростає число людей, які їх використовують, а також ступінь залежності від таких систем. Загальна чисельність користувачів Інтернету в Україні на середину 2001 р. становила приблизно 700 тис. чол. і постійно збільшується.

Однак не тільки європейська, а й світова спільнота занепокоєна тією обставиною, що швидке поширення електронної торгівлі, обсяги якої до 2002 р. становитимуть 300 млрд. доларів США, супроводжується ростом комп'ютерної економічної злочинності, включаючи шахрайство, маніпулювання фінансовими ринками і відмивання грошей.

Для України комп’ютерна злочинність є відносно новим видом злочинності, проте у багатьох інших (розвинутих) країнах проблеми, які з ним пов'язані, виникли давно. Перший злочин з використанням електронно-обчислювальної машини (далі - ЕОМ) зареєстрований у США у 1969 р. В Україні кримінальна відповідальність за такі посягання була встановлена лише у 1994 р. (ст. 1981 КК УРСР 1960 р. «Порушення роботи автоматизованих систем»).

За даними статистики МВС України, у 1997 р. органами внутрішніх справ зареєстровано 15 порушень роботи автоматизованих систем; у 1998р. - 7; 1999 р. виявлено 6 посягань, а у 2000 р. - 8. Таким чином, протягом чотирьох років зареєстровано лише 36 злочинів у сфері комп'ютерної інформації. Проаналізувавши наведені статистичні дані, можна дійти висновку, що комп'ютерної злочинності в Україні не існує. Проте, вважаємо, це не так.

У новому КК України, який набрав чинності у вересні 2001 р., так званим комп'ютерним злочинам присвячено розділ XVI «Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж», який складається з трьох статей:

ст. 361 «Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж»;

ст. 362 «Використання, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем»;

ст. 363 «Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем».

Звичайно, на відміну від ст. 1981 попереднього Кодексу, яка майже не діяла, поява окремого розділу є прогресивним явищем у контексті загроз, які несе комп'ютерна злочинність.

Слід також вказати на відсутність в Україні серйозних наукових розробок проблем відповідальності за вчинення суспільне небезпечних діянь у сфері комп'ютерної інформації та кримінологічних проблем запобігання цим злочинам.

Метою даної роботи є дослідження поняття комп’ютерної злочинності, правового регулювання злочинів у цій сфері, складу злочинів, пов’язаних із кіберзлочинністю.

1. Визначення поняття комп’ютерної злочинності

На даний момент найбільш дискусійною є проблема створення теоретичного поняття злочинів у сфері комп'ютерної інформації. Значна кількість науковців, насамперед, іноземних, відмовилася від його розробки. Так, фахівці з кримінального права Ради Європи при розробці низки рекомендацій щодо протидії «комп'ютерним» злочинам обмежуються лише переліком таких посягань, прямо посилаючись на непереборні, з їхньої точки зору, труднощі, які унеможливлюють створення відповідного визначення.

Аналіз наукової літератури свідчить, що існує три основні підходи до визначення злочинів у даній сфері. Окрім них, є ще й четвертий, зміст якого полягає у запереченні факту існування злочинів у сфері комп'ютерної інформації [16, с. 67]. Ми не станемо приділяти йому увагу, оскільки переважна більшість правників не поділяють останній, обґрунтовано виділяючи названі посягання в окрему групу [14, с. 76-81].

Отже, прихильники першої позиції злочинами у сфері комп'ютерної інформації вважають усі суспільно небезпечні діяння, предметом яких є комп'ютерна інформація [22, с. 9]. Згідно іншої точки зору, злочини слід вважати комп'ютерними у тому разі, коли інформація (інформаційні технології) є знаряддям їх вчинення [11, с. 24, 12, с. 6]. Нарешті, останній підхід полягає у визнанні злочинами у сфері комп'ютерної інформації лише тих посягань, і предметом, і знаряддям вчинення яких є комп'ютерна інформація [15, с. 148].

З наведеного випливає, що всі дослідники як критерії, що дають можливість розмежувати злочини у названій сфері від інших посягань, у різних комбінаціях використовують ознаки предмета злочину і знарядь його вчинення, хоча у спеціальній літературі зустрічаються й інші визначення «комп'ютерних» злочинів [21, с. 86]. У зв'язку із зазначеним вважаємо за необхідне коротко зупинитися на змісті вказаних ознак складів злочинів у сфері комп'ютерної інформації та на окремих проблемах визначення останніх.

Комп'ютерну інформацію важко беззастережно визнати предметом злочину, оскільки вона не є річчю матеріального світу. Проте така інформація, безумовно, має ознаки матерії. Останню влучно визначив В.І. Ульянов (Ленін) як філософську категорію для визначення об'єктивної реальності, що дана людині у її відчуттях, яка копіюється, фотографується, відбивається у відчуттях, існуючи незалежно від них. Він же зазначав, що не матерія зникає, а та межа, до якої людство знало матерію до тепер [23].

Можна поділити позицію тих науковців, котрі вважають за доцільне дещо розширити загальнотеоретичне поняття предмета злочину [20, с. 75-78]. Пропонується включити до нього не тільки речі матеріального світу, а й певні, об'єктивно існуючі явища, утворення - комп'ютерну інформацію. Якщо розуміти сутність предмета злочину саме так, тоді вирішується значна кількість теоретичних проблем щодо визначення останнього не лише у складах злочинів у сфері комп'ютерної інформації, а й у деяких інших (загалом у кримінальному законодавстві існує близько 30 норм,