Комп'ютерну інформацію визначимо як відомості про оточуючий світ та процеси, що в ньому відбуваються, які представлені у формі даних, зафіксованих у електронному вигляді. Таким чином, пропонується розглядати названу інформацію у двох аспектах: 1) інформація як відомості про оточуючий світ та процеси, що в ньому відбуваються, повідомлення про стан справ, про стан будь-чого тощо; 2) інформація як дані, тобто сукупність символів, кодів, сигналів, команд тощо, які знаходять вираз у різних комп'ютерних програмах, що забезпечують функціонування та керування комп'ютерною технікою, а також за допомогою котрих певні відомості отримують своє «комп'ютерне», електронне представлення, існування; з цими відомостями здійснюються різні операції; вони проявляються назовні. Тільки при такому двоєдиному розумінні феномена комп'ютерної інформації, на нашу думку, можливо з'ясувати його сутність.

Необхідно зауважити, що різновидом комп'ютерної інформації є комп'ютерні програми. Вони обов'язково містять певні відомості і одночасно є побудованою за особливими правилами сукупністю «зрозумілих» комп'ютеру даних (символів, кодів, сигналів, команд тощо), яка забезпечує функціонування та керування комп'ютерними системами і/або телекомунікаційними мережами, виконання ними певних завдань.

Потрібно зазначити, що поряд з комп'ютерною інформацією у статтях 361-363 КК України як предмет злочину названо її носії, засоби захисту комп'ютерної інформації, а також комп'ютерні віруси. Зауважимо, що останні та програмні засоби захисту комп'ютерної інформації є різновидом такої інформації, а тому спеціальна вказівка на них у кримінально-правових нормах не завжди є виправданою. Позиція законодавця щодо визнання носіїв комп'ютерної інформації і технічних засобів захисту останньої предметом аналізованих посягань видається хибною, оскільки їх знищення, пошкодження та викрадення має кваліфікуватися як злочини проти власності.

Єдине матеріальне утворення, яке слушно можна визнавати предметом даних злочинів, є комп'ютерна інформація. Проте врахування зазначеної обставини не дає можливості безпомилково відрізняти злочини у сфері цієї інформації від інших посягань, що можна довести таким прикладом. Передача іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, не перестає кваліфікуватися як державна зрада чи шпигунство у разі, коли ці відомості існують у комп'ютерному (електронному) вигляді і передаються, скажімо, на дискеті.

Не можна також вважати злочином у вказаній сфері будь-які інші суспільно небезпечні діяння, при вчиненні яких вплив на комп'ютерну інформацію здійснюється опосередковано через носій такої інформації або інше технічне устаткування (наприклад, шляхом його знищення чи викрадення). У подібних випадках посягання повинно оцінюватися знову ж як злочин проти власності.

Отже, не завжди можна розмежувати злочини у сфері комп'ютерної інформації від інших посягань, спираючись виключно на ознаку предмета злочину.

На сьогодні не викликає особливих заперечень визнання комп'ютерної інформації знаряддям вчинення злочину. Проте деякі автори намагаються підмінити останню певним технічним устаткуванням.

Проте одного лише факту, що комп'ютерна інформація використовувалась як знаряддя вчинення посягання, також недостатньо для визнання останнього злочином у даній сфері. Адже, наприклад, при виготовленні підробленої валюти або створенні предметів порнографічного характеру все частіше використовуються комп'ютерні програми та інші види комп'ютерної інформації, проте ці посягання не можуть вважатися злочинами у сфері комп'ютерної інформації [26, с. 37].

Єдиний вірний підхід до створення загального поняття злочинів у вказаній сфері полягає у одночасному врахуванні (як їхніх ознак) предмета і знарядь вчинення цих посягань. Спираючись тільки на таке поєднання ознак складу злочину, можна створити «формулу», яка дозволила б безпомилково відрізняти злочини у названій сфері від інших суспільне небезпечних діянь.

Особливість аналізованих посягань у тому, що вони вчиняються у віртуальному просторі. У ньому отримує прояв суспільне небезпечне діяння, починають проявлятися суспільно небезпечні наслідки і, навіть, знаряддя вчинення злочину є віртуальними. Як уже зазначалося, такими знаряддями є комп'ютерна інформація (як правило, у вигляді програм). Їх необхідно відмежовувати від предмета злочину. Сутність механізму вчинення злочинів у сфері комп'ютерної інформації полягає у тому, що винний використовує одну комп'ютерну інформацію (знаряддя) для здійснення злочинного впливу на іншу комп'ютерну інформацію (предмет). Саме такий механізм надає цим посяганням виключної специфічності, яка, зокрема, зумовлює необхідність створення спеціальних кримінально-правових норм про відповідальність за злочини у сфері комп'ютерної інформації.

У випадках, коли названа інформація є лише предметом або тільки знаряддям скоєння злочину, останній має кваліфікуватися залежно від спрямованості умислу винного та фактичних наслідків вчиненого. Відповідальність за такі діяння з урахуванням усіх інших обставин може наставати за різними статтями КК України, зокрема: статті 109, ПО, 111, 114, 132, 145, 163, 168, 176, 177, 182, 199, 215, 216, 224, 231, 232, 238, 259, 300, ЗОЇ, 318, 328, 330, 358, 359, 381, 387, 422, 436.

Подібні думки рідко, але зустрічаються у науковій літературі, однак їх автори зупиняються у своїх міркуваннях і вважають достатнім при створенні визначення злочинів у сфері комп'ютерної інформації врахувати лише дві ознаки останніх - предмет і знаряддя. Ми не поділяємо наведеної точки зору, що пояснюється декількома обставинами.

Очевидно, існують такі суспільно небезпечні діяння, і предметом, і знаряддям яких є комп'ютерна інформація. Проте не всі ці посягання можна віднести до категорії аналізованих злочинів, оскільки вони не завжди спрямовані проти суспільних відносин у сфері комп'ютерної інформації. Тільки у разі, коли вказаним посяганням спричинена шкода названим відносинам або ж створено реальну загрозу її заподіяння, вчинене може оцінюватися як злочин у сфері комп'ютерної інформації.

Наприклад, при розповсюдженні каналами електронної пошти матеріалів, які містять заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку, комп'ютерна інформація одночасно