Обов'язковою ознакою (властивістю) програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в АЕОМ, їх системи чи комп'ютерні мережі для визнання їх предметом злочину, що коментується, є їх здатність впливати на процес обробки інформації, його спотворення, в результаті чого інформація (її носії) може бути знищена чи перекручена. Якщо ж такі засоби за своїми технічними характеристиками не мають такої властивості, їх розповсюдження складу злочину, передбаченого ст.361 КК, не утворює. Використання таких програмних і технічних засобів, наприклад, для незаконного ознайомлення з інформацією, яка обробляється чи зберігається в АЕОМ, їх системах чи комп'ютерних мережах, може кваліфікуватися за ст.ст.114 КК або 231 КК.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом щодо дій, які вчинюються винним, а психічне ставлення винного до наслідків у вигляді перекручення чи знищення комп'ютерної інформації або її носіїв може характеризуватись як прямим чи непрямим умислом, так і необережністю в обох її видах. При розповсюдженні комп'ютерного вірусу шляхом застосування програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в АЕОМ, їх системи чи комп'ютерні мережі, умисел лише прямий. Втручання в роботу АЕОМ, їх систем чи комп'ютерних мереж, що призвело до перекручення або знищення інформації чи її носіїв, вчинене з метою незаконного отримання інформації, залежно від змісту такої інформації і мети її неправомірного одержання, повинно кваліфікуватися за сукупністю злочинів: за ст.361 КК і, відповідно, за ст.ст.114 КК чи 231 КК.

Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку. Ним можуть бути особи з персоналу АЕОМ, їх систем чи комп'ютерних мереж і сторонні особи. Суб'єктами злочину у формі розповсюдження комп'ютерного вірусу шляхом застосування програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в АЕОМ, їх системи чи комп'ютерні мережі і здатних спричинити перекручення або знищення комп'ютерної інформації чи її носіїв, можуть бути розробники таких програмних і технічних засобів, їх виготовлювачі, зокрема, виробники (розробники) програм з комп'ютерними вірусами, так звані "технопацюки", "хакери" та інші.

В. ч.2 ст.361 КК передбачена відповідальність за три кваліфікованих види складу злочину: 1) спричинення істотної шкоди; 2) вчинення злочину повторно; 3) вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

Визнання заподіяної шкоди при порушенні роботи АЕОМ, їх систем чи комп'ютерних мереж істотною залежить від багатьох обставин: 1) вартості комп'ютерної інформації чи її носіїв, знищених чи перекручених; 2) збитків, спричинених неможливістю використання знищеної або перекрученої комп'ютерної інформації чи її носіїв; 3) затрат на відновлення змісту перекрученої або знищеної комп'ютерної інформації чи її носіїв; 4) збитків внаслідок використання неправомірно одержаної комп'ютерної інформації тощо. При цьому не повинні враховуватись витрати, які несуть власники, розпорядники і користувачі АЕОМ, їх систем чи комп'ютерних мереж для технічного захисту інформації в них від несанкціонованого доступу до інформації, її приховування, затрати на заходи по технічній дезінформації тощо [8, с. 634].

Незаконне втручання в роботу АЕОМ, їх систем чи комп'ютерних мереж може бути способом вчинення інших, найчастіше більш тяжких, злочинів: диверсії (ст. 113 КК), шпигунства (ст. 114 КК), розкрадання майна (ст. 190 КК), виготовлення з метою збуту або використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224 КК) та інших. У таких випадках дії винного повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів: за ст.361 і відповідною статтею КК, яка передбачає відповідальність за злочин, вчинений шляхом незаконного втручання в роботу АЕОМ, їх систем чи комп'ютерних мереж.

2.2. Відповідальність за злочини, передбачені ст. 362 Кримінального кодексу України

Предметом злочину, передбаченого ст. 326 КК, є комп'ютерна інформація. Інформація, в тому числі і комп'ютерна, є об'єктом права власності громадян, організацій (юридичних осіб) і держави, вона може бути об'єктом права власності як у повному обсязі, так і об'єктом лише володіння, користування чи розпорядження. Власник інформації має право здійснювати щодо неї будь-які законні дії (ст. 38 Закону "Про інформацію").

З об'єктивної сторони злочин виражається у розкраданні, тобто у заволодінні комп'ютерною інформацією шляхом крадіжки, грабежу чи розбою, її привласненні або заволодінні нею шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем, або у вимаганні такої інформації.

Способи викрадення комп'ютерної інформації чи заволодіння нею можуть бути різними: копіювання інформації, вилучення матеріальних носіїв інформації, на яких вона зберігається, чи заволодіння ними. Здебільшого викрадення комп'ютерної інформації вчинюється таємно шляхом несанкціонованого доступу (втручання в роботу) до АЕОМ, їх систем чи комп'ютерних мереж, у яких вона зберігається чи обробляється. Якщо такий несанкціонований доступ буде пов'язаний із перекрученням чи знищенням комп'ютерної інформації чи її носіїв, дії винного мають додатково кваліфікуватися і за ст.361 КК за наявності всіх інших необхідних ознак передбаченого нею злочину [19, с. 388].

Застосування насильства при відкритому викраденні комп'ютерної інформації чи її "вимаганні не охоплюється ст.362 КК і має кваліфікуватися додатково за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти здоров'я. Викрадення комп'ютерної інформації шляхом незаконного використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації має кваліфікуватися за сукупністю злочинів - за ст.362 КК та ст.359 КК. Незаконне ознайомлення з інформацією, не пов'язане із її викраденням чи заволодінням нею, а також її незаконне розголошення, не може кваліфікуватись за ст.362. Такі дії, за наявності підстав, можуть кваліфікуватися за ст.ст.114, 163, 182, 231 чи 330 КК.

Із суб'єктивної сторони злочин характеризується лише умисною виною, вид умислу прямий.

Суб'єктом злочину у формі розкрадання комп'ютерної інформації шляхом крадіжки, грабежу чи розбою, заволодіння