Зазначена Хартія орієнтує держави на додержання тих принципів, яким повинні відповідати організація та діяль-ність місцевого самоврядування у демократичних країнах, на співвідношення місцевого самоврядування з місцевим державним управлінням.

Найважливішим питанням організації місцевого самоврядування є -
поділ повноважень між державними органами місцевого управління і
органами, які діють на самоврядній основі. Абсолютного розподілу, повного відокремлення державних структур від самоврядних немає і бути не може.

Однак тенденції, які визначають основні напрями їхньої
діяльності, характер зв'язку між ними встановити варто.

І допоможуть у цьому основні принципи, визначені у згада-ній вище Європейській хартії про місцеве самоврядування.

Основний їх зміст складають такі положення: органи
місцевого самоврядування є однією з основ будь-якого де-мократичного устрою; саме на місцевому рівні право гро-мадян на участь в управлінні громадськими справами може здійснюватись найбільш безпосередньо; саме органи
місцевого самоврядування, які мають реальні управлінські
повноваження, забезпечують таку адміністративну діяль-ність, яка є одночасно і ефективною, і близькою до громадян; захист і зміцнення місцевого самоврядування роблять значний внесок у побудову європейського співтовариства, заснованого на принципах демократії і децентралізації влади; органи самоврядування створюються демократич-ним шляхом, мають повноваження щодо прийняття необ-хідних рішень, користуються широкою автономією у межах своєї компетенції, порядку та засобів її здійснення; загальний принцип місцевого самоврядування повинен бути визнаний у законодавстві і за можливості у консти-туції кожної країни; право місцевого самоврядування повинно здійснюватися радами чи іншими представни-цькими органами, члени яких мають обиратися вільним, таємним, рівним, прямим і загальним голосуванням, і які повинні мати виконавчі інстанції, відповідальні перед ними.

Що стосується меж місцевого самоврядування, то вони визначаються відповідно до таких правил: нарівні з конституцією чи законом компетенція місцевих органів самоврядування може бути визначена згідно із законом в особливому порядку; вказані органи повинні мати можливість виявляти в рамках закону і в межах своєї ком-петенції необхідну ініціативу; державна за своїм характе-ром компетенція, як правило, має здійснюватися влад-ними структурами, найбільш близькими до громадян.

Що ж до питань компетенції, то тут треба керуватися такими правилами: компетенція органів місцевого самов-рядування повинна бути повною і виключною, вона може бути обмежена лише у рамках закону; здійснюючи повно-важення, які їм делеговані центральними чи регіо-нальними структурами, органи місцевого самоврядування повинні мати право пристосовувати здійснення цих пов-новажень до місцевих умов; державні та інші структури мають своєчасно і належним чином проводити консульта-ції з органами місцевого самоврядування при плануванні і прийнятті рішень з усіх питань, які безпосередньо їх стосуються: зміна кордонів адміністративно-територі-альних утворень можлива лише за умови попередніх кон-сультацій з відповідними органами місцевого самовряду-вання, а в разі необхідності — референдуму у межах зако-ну; органи місцевого самоврядування повинні мати мож-ливість самі визначати свої внутрішні структури з метою забезпечення місцевих потреб та ефективного управління.

Працівники органів місцевого самоврядування мають бути висококваліфікованими, добиратися за критерієм особистих достоїнств і компетентності. Адміністративний контроль за діяльністю цих органів може здійснюватися лише у формах і випадках, передбачених конституцією чи законом. Він має спрямовуватись на перевірку конституційності та законності діяльності зазначених органів, а також доцільності їхніх дій, пов'язаних з виконанням від-повідних доручень вищих інстанцій. Цей контроль мусить відповідати тим інтересам, які охороняються.

Органи місцевого самоврядування повинні мати право у рамках загальнодержавної економічної політики вільно розпоряджатися достатніми коштами, пропорційними до їхньої компетенції.

Перелічені засади організації та діяльності органів міс-цевого самоврядування досить чітко вказують напрям, в якому повинно розвиватися законодавство щодо місцево-го самоврядування й сама діяльність цих органів в Україні. Закон "Про місцеве самоврядування в Україні" має яко-мога повніше врахувати все те позитивне, що накопичено світовою демократичною громадськістю у цій сфері.

Серед інших нормативних документів, які реламентують діяльність органів місцевого самоврядування слід зазначити:

Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" N 2493-III від 7 червня 2001 року. Цей Закон регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" N 14/98-ВР від 14 січня 1998 року. Цей Закон відповідно до Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-вр та інших законів визначає засади, особливості та порядок підготовки і проведення виборів депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад, а також сільських, селищних, міських голів (далі - місцевих виборів).

Концепція Програми законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 липня 2002 р. N 416-р

Постанова КМУ „Про затвердження Програми проведення досліджень з проблем державного управління та місцевого самоврядування на період до 2004 року від 7 квітня 2003 р. N 492

Розпорядження КМУ „Про схвалення Концепції Програми законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування” від 25 липня 2002 р. N 416-р

тощо.

У сфері захисту прав споживачів органи місцевого самоврядування керуються наступними нормативними документами:

Закон України Про захист прав споживачів: Прийнятий 12 трав. 1991 р. № 1023-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 30. - Ст. 379.

Концепція державної політики у сфері управління
якістю продукції (товарів, робіт, послуг).

Лист Держстандарту України «Про періодичність перевірок підприємців»