Відповідно до Наказу Держстандарту від 08.02.2000 р. №107 "Щодо зменшення втручання органів Держстандарту в підприємницьку діяльність", керівники Державних центрів стандартизації, метрології та сертифікації (ДЦСМС) повинні планувати перевірки суб'єктів підприємницької діяльності не частіше одного разу на календарний рік.

Позапланові перевірки можуть здійснюватися тільки на підставі:

- скарг споживачів;

- письмових звернень регіональних (місцевих) органів самоврядування.

Скарга споживача має подаватися в письмовому вигляді й містити відомості про його прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання.

Крім позапланових, ДЦСМС має право провадити повторні перевірки суб'єктів підприємницької діяльності щодо отримання дозволу на реалізацію (випуск) продукції, але тільки за письмовим зверненням.

Щодо експортної продукції, то перевірки можуть здійснюватися тільки на підприємствах, які виготовляють цю продукцію за держзамовленням, і тільки за письмовим зверненням. Експортна продукція тих підприємств, де її приймання здійснюється безпосередньо іноземним замовником чи його повноважним представником, державному нагляду не підлягає.

Крім того, нагадаємо, що Указом Президента України від 23.07.98 р. №817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (далі - Указ №817/98) передбачено право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.

До сказаного слід додати зауваження Держстандарту, викладені в листі від 02.08.2001 р. №4-10/16-4977, в якому зазначено: крім Державних центрів стандартизації, метрології і сертифікації, державний захист громадян (як споживачів), згідно зі ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", здійснюють також органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 30 Закону України від 21.05.97 р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, а також здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів.

Відповідно до ст. 38 Закону №280/97, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до їх відання. На підставі ст. 255 КпАП посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 155, 156 КпАП: порушення правил торгівлі й надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, та порушення правил торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Слід зазначити, що дія Указу №817/98 та Наказу Держстандарту України від 08.02.2000 р. №105 "Про впорядкування перевірок об'єктів підприємницької діяльності державними органами у справах захисту прав споживачів" не поширюється на посадових осіб, уповноважених виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, оскільки зазначені особи не належать до службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів.

Отже, й нині для підприємців планове втручання органів Держстандарту в їх підприємницьку діяльність зменшилося до одного разу на рік, щодо позапланового - тут "дещо" складніше.

4. Перспективні напрями діяльності в сучасних умовах

Осмислення перших уроків історії становлення місцевого самоврядування в Україні свідчить, що його дальший розвиток повинен базуватися на наукових засадах, відповідати певним принципам. Відсутність концептуального бачення розбудови місцевого самоврядування призводить до дезінтеграції у ході законотворчого процесу, безсистемного напрацювання законодавчих актів, неузгодженості щодо їх розроблення і прийняття, розпорошеності підходів до визначення статусу, компетенції, відповідальності суб'єктів місцевого самоврядування,

Одним з основних питань у ході реалізації Концепції адміністративної реформи в Україні є забезпечення на регіональному та місцевому рівні демократичної, гнучкої та ефективної організації управління, запровадження механізму оптимального самодостатнього функціонування суб'єктів державного управління та управління в системі місцевого самоврядування, здійснення ефективного адміністративного контролю у сфері становлення і розвитку місцевого самоврядування.

Відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні проведення реформи місцевого самоврядування повинне узгоджуватися у часі з трансформацією низової ланки системи адміністративно-територіального устрою країни, вдосконаленням системи державного управління та базуватися на положеннях Конституції України.

Конституція України заклала необхідний правовий фундамент організації влади на місцях, що передбачає поєднання державного управління на регіональному рівні із місцевим самоврядуванням.

Проте Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", інші законодавчі акти, які визначають повноваження органів місцевого самоврядування, не повною мірою врегульовують питання організації діяльності територіальних громад, формування і діяльності органів місцевого самоврядування. Зокрема це стосується питань захисту прав споживачів управління комунальною власністю, міжбюджетних відносин, різних форм безпосередньої участі громадян у виконанні завдань та функцій місцевого самоврядування, взаємовідносин органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з відповідними органами державної влади та їх посадовими особами, а також форм взаємодії територіальних громад, співробітництва у реалізації спільних проектів.

В основу Програми мають бути покладені положення Указу Президента України від 30 серпня 2001 р. N 749 "Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні", розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р.

N 123 ( ) "Про заходи щодо виконання Програми державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні" та від 13 вересня 2001 р. N 437 ( ) "Про заходи щодо реалізації Концепції державної