чинним законодавством.
Як зазначається у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12 квітня 1996 р. № 5, визнаючи розмір збитків, заподіяних неповерненням (втратою, пошкодженням) майна, суди мають виходити з його роздрібної ціни у торговельних організаціях даної місцевості (з урахуванням зносу) або з оцінки, зробленої самим спожи-вачем чи погодженої сторонами при укладенні договору. Проте, якщо вартість майна, визначена у такому порядку, на час вирішення спору не відповідає дійсній або її взагалі не було визначено, сторони не позбавлені можливості доводити у суді дійсну вартість неповернутого, втраченого чи пошкод-женого майна.
У випадках, передбачених договором або відповідним нор-мативним актом, розмір збитків визначається у кратному обчисленні. Відсоток зносу втраченого або приведеного у непридатність предмета договору встановлюється виходячи з періоду, на який розрахована його нормальна експлуатація, часу, протягом якого він фактично використовувався, та інших доказів щодо його якості.
В разі потреби для визначення вартості неповерненого (втраченого, пошкодженого) майна призначається експерти-за, яку можуть провести працівники відповідних експертних установ чи інші фахівці ст. 57 ЦПК України.
Розділ 3. Правове регулювання оренди державного майна
Передача майна державних підприємств та орга-нізацій в оренду фізичним та юридичним особам у сучасних умовах є одним із напрямів підвищення ефективності його використання.
Оренда дає можливість реалізувати як інтереси власника щодо отримання доходу з належних йому виробничих фондів, так і інтереси орендаря, який, не обтяжуючи себе щоразу придбанням необхідного обладнання, устаткування тощо у власність, має змогу ефективно використовувати найняте ним майно для здійснення своєї статутної діяльності.
Загальне поняття оренди сформульовано в ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 14 березня 1995 р., який є новою редакцією Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 10 квітня 1992 р. Відповідно до цієї статті орендою визнається засноване на договорі строкове платне користування май-ном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З наведеного визначення випливає, що:
1) орендні відносини мають виключно договірний характер і не можуть виникати на підставі планових завдань або інших адміністративних актів;
2) оренда передбачає передачу майна у користування (без надання права орендареві розпоряджатися орендованим майном, у тому числі вносити це майно до статутних фондів господарських товариств, як це іноді трапляється );
3) таке користування є платним, що забезпечується вне-сенням орендарем орендодавцеві орендної плати у визна-чених розмірах;
4) оренда передбачає передачу майна у строкове (тимча-сове) користування. По закінченні строку, на який було укла-дено договір оренди, цей договір припиняється.
Майно, що передається в оренду, може використовуватися орендарем для здійснення як підприємницької (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, заняття торгів-лею), так і іншої (задоволення лікувально-оздоровчих, про-світницьких, культурно-спортивних потреб тощо) діяльності.
Законодавство про оренду є одним з правових інститутів господарського законодавства України. Відносини щодо оренди державного майна регулюються, в першу чергу, За-коном України "Про оренду державного та комунального майна", особливість якого полягає в тому, що він регулює дві групи відносин:
організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, їх структурних підрозділів, а також комунального майна;
майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного та комуналь-ного майна.
Зазначений закон, незважаючи на його назву, має універ-сальний характер, оскільки його положеннями (якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди) може регулюватися оренда майна інших форм власності (комуналь-ної, приватної).
Важливе значення для регулювання орендних відносин мають інші акти законодавства України, зокрема Цивільний кодекс (глава 25 "Майновий найом"), декрети Кабінету міністрів України "Про укладення договорів оренди примі-щень підприємствами й організаціями торгівлі, громадського
харчування та сфери послуг" від 29 грудня 1992 р. № 17-92 та "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що перебувають у держав-ній власності" від 11 січня 1993 р. № 5-93, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики оцінки вар-тості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит оренда-реві коштів та цінних паперів" від 10 серпня 1995 р. № 629, Типовий договір оренди державного майна, затверджений на-казом Фонду державного майна України від 19 квггня 1996 р. № 457, а також ряд інших нормативних актів.
Закон "Про оренду державного та комунального майна" визначає, яке саме майно може бути об'єктом оренди. В першу чергу об'єктами оренди за цим законом є цілісні май-нові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Під цілісним майновим комплексом закон (п. 1 ст. 4) розуміє господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робгт, послуг), з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями та системою енергопостачання.
Оскільки майно підприємства, крім основних фондів, ста-новлять також оборотні засоби та інші цінності, законодавст-вом встановлений спеціальний порядок передачі їх оренда-реві. Так, кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орен-дареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Націо-нального банку України. Кошти та цінні папери надаються орендареві у кредит на підставі кредитного договору, який ук-ладається одночасно з договором оренди. Строк надання кредиту не повинен перевищувати строку дії договору оренди. У разі розірвання кредитного договору, закінчення строку його дії або припинення договору оренди орендар зобов'яза-ний повернути орендодавцеві надані йому кошти та цінні папери.
Інші оборотні матеріальні засоби (тобто не кошти і не цінні папери) орендар викуповує згідно з договором купівлі-прода-жу, який укладається одночасно з договором оренди. Плату за придбані оборотні матеріальні