від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орен-дар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Орендар має право залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за власні кошти, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіян-ня йому шкоди.
Якщо орендар за власні кошти здійснив за згодою орендо-давця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендода-вець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо інше не визначено договором оренди.
Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орен-дарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
Виконання зобов'язань за договором оренди має здійсню-ватись відповідно до загальних вимог, встановлених ЦК України щодо виконання договорів.
Орендодавець зобов'язаний передати об'єкт оренди орендареві у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. У разі порушення цього зобо-в'язання орендар має право вимагати від орендодавця пере-дачі об'єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшко-дування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди; проводити за свій рахунок капітальний ремонт зданого в оренду майна, якщо інше не передбачено законом або дого-вором.
За договором оренди, орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.
Орен-дар також зобов'язаний:
використовувати та зберігати орендоване майно відпо-відно до умов договору,
запобігати його пошкодженню,
псуванню,
вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
Договором оренди можуть бути встановлені й інші обов'яз-ки сторін:
відповідальність сторін за невиконання обов'язків за дого-вором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, встановлена законодавчими актами України, а також конкретними укладеними догово-рами оренди;
страхування орендарем узятого ним в оренду майна, що здійснюється відповідно до законодавства України про стра-хування.
За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передба-чені й інші умови.
Умови договору оренди є чинними на весь строк дії дого-вору, навіть якщо після його укладення законодавством вста-новлено правила, які погіршують становище орендаря.
Висновки
Орендні відносини активізувалися в Україні і набули нового змісту в 1991 році. Правове регулювання цих відносин забезпечив Закон України “Про оренду майна державних підприємств та організацій” від 10 квітня 1992 року. Нова редакція Закону від 14 березня 1995 року (з наступними змінами) з дещо іншою назвою “Про оренду державного та комунального майна” хоча і спрямовує дію норм на відносини, пов’язані з державною та комунальною власністю, проте може застосовуватися і до оренди майна, яке перебуває у колективній та приватній власності.
У ст. 2 даного Закону оренда визначається як засноване на договорі строкове платне користування майном, що необхідно орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відомості Верховної Ради України. - № 15.- Ст. 99; № 31. – Ст. 244.
Договір майнового найму є договором:
двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору набуває прав і стає взаємно зобов'язаною;
сплатним, про що вже зазначалося вище;
консенсуальним, оскільки він вважається укладеним внаслідок досягнення між сторонами угоди незалежно від мо-менту передачі речі.
Договір майнового найму (оренди) укладається після досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов. Ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” до таких умов відносить:
об’єкт оренди;
строк, на який укладається договір;
орендну плату;
порядок використання амортизаційних відрахувань;
відновлення орендного майна та умови його повернення;
виконання зобов’язань;
відповідальність сторін;
страхування орендного майна.
Предметом оренди можуть бути:
цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів;
окремі будівлі та споруди або примі-щення у них;
земля.
Договір майнового найму ук-ладається як в усній (між громадянами на строк до одного року), так і в письмовій (між громадянами на строк більше одного року та з участю організацій, якщо інше не передба-чено окремими правилами) формі.
Майновий найом завжди має тимчасовий характер, навіть якщо договір укладено без зазначенння строку.
Договір майно-вого найму припиняється по закінченні строку дії договору. У цьому разі наймач зобов'язаний повернути майно у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Разом з тим договір майнового найму може бути достро-ково розірваний за рішенням суду, арбітражного суду чи тре-тейського суду на вимогу наймодавця або наймача.
Наймодавець має право вимагати дострокового розірван-ня договору у таких випадках:
а) якщо наймач користується майном не відповідно до до-говору або призначення майна;
б) якщо наймач навмисне чи з необережності погіршує стан майна;
в) якщо наймач не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу.
Проаналізувавши у даній роботі один із видів цивільних договорів – договір майнового найму (оренди) можна сказати, що правове регулювання відносин оренди потребує удосконалення, а значить, ці відносини потрібно досліджувати, глибоко аналізувати, вивчати досвід становлення і розвитку законодавства про оренду інших держав.
Використана література:
Цивільний Кодекс України.
Новий Цивільний Кодекс України.
Новий Господарський Кодекс України.
Кодекс торгівельного мореплавства України.
Земельний Кодекс України.
Повітряний Кодекс України.
Закон України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. з подальшими змінами та доповненнями.
Закон України “Про власність в Україні” від 07.02.1991 р. з подальшими змінами та доповненнями.
Закон України “Про підприємництво” від 07.02.1991 р. з подальшими змінами та доповненнями.
Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. з подальшими змінами та доповненнми.
Декрет Кабінету Міністрів України “Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежитлових