Кримінальна відповідальність за штучне створення доказів обвинувачення

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи – „Кримінальна відповідальність за штучне створення доказів обвинувачення”.

Мета написання даної роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з особливостями кваліфікації, визнання та відповідальності за штучне створення доказів обвинувачення.

Дана робота також має на меті допомогти набути основ фундаментальних знань, що стануть підґрунтям у вивченні даного питання, у правильному розумінні приписів чинного законодавства та правової практики.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

підбір та аналіз нормативних та наукових джерел, присвячених питанням щодо злочинів проти правосуддя;

узагальнення отриманих даних;

оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

Актуальність обраної теми курсової роботи полягає в тому, що штучне створення доказів обвинувачення — один з небезпечних злочинів проти правосуддя, зокрема його небезпечність полягає у тому, що внаслідок споєння цього злочину можуть бути засуджені не причетні до злочину люди і у зв'язку з цим особливого практичного значення на-буває більш чітке і конкретне визначення штучного створення доказів обвинувачення як кримінально-караного діяння, шляхом розкриття якомога більшої кількості його специ-фічних ознак та призначення покарання за цей злочин.

Предметом дослідження в курсовій роботі виступають злочини проти правосуддя, а об’єктом дослідження є саме відповідальність за штучне створення доказів обвинувачення.

Структура роботи розроблена з урахуванням стандартних вимог до курсових робіт і містить наступні структурні елементи:

Вступ

Основна частина.

Висновки

Список використаних джерел.

При написанні курсової роботи автором були використані: Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, інші закони та нормативні акти, підручники, монографії, періодичні видання, аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних авторів з кримінального права тощо. Особливу увагу автор приділив аналізу Науково-практичного коментаря до Кримінального кодексу України Мельника, Яценка, Потебенька, Матишевського та інших, а також Науково-практичному коментарю С. Яценка.

1. Загальна характеристика злочинів проти правосуддя

У розділі XVIII Особливої частини КК «Злочини проти правосуд-дя» передбачена відповідальність за посягання на нормальну діяль-ність не тільки судової влади, а й органів, що сприяють процесуаль-ній діяльності з виконання судом функції правосуддя (органів проку-ратури, слідства і дізнання), а також органів, що виконують винесе-ні судами вироки, ухвали, постанови та інші судові рішення.

Усі передбачені у розділі XVIII Особливої частини КК злочини проти правосуддя, виходячи з їх безпосередніх об'єктів, можуть бу-ти об'єднані у такій системі:

1. Злочини, які посягають на конституційні принципи діяль-ності органів досудового слідства, дізнання, прокуратури і суду.

Сюди входять: завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371); притягнення завідомо невинного до кримінальної відпові-дальності (ст. 372); порушення права на захист (ст. 374); постанов-лення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375); втручання в діяльність судових ор-ганів (ст. 376); втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст. 397 ).

2. Злочини, які посягають на життя, здоров'я, особисту безпеку, майно суддів, засідателів та інших учасників судочин-ства. У цю групу входять: посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здій-сненням правосуддя (ст. 379); посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (ст. 400); погроза або насильство щодо судді, на-родного засідателя чи присяжного (ст. 377); погроза або насильство щодо захисника чи представника особи (ст. 398); умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 378); умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи (ст. 399).

3. Злочини, які перешкоджають одержанню достовірних, до-казів та істинних висновків у справі. Сюди слід включити приму-шування давати показання (ст. 373); завідомо неправдиве повідом-лення про вчинення злочину (ст. 383); завідомо неправдиве пока-зання (ст. 384); відмова свідка від давання показань або відмова екс-перта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків (ст. 385); перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст. 386).

4. Злочини, які перешкоджають своєчасному розкриттю і присіченню злочину. У цю групу входять: невжиття заходів безпе-ки щодо осіб, взятих під захист (ст. 380); розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381); розголо-шення даних досудового слідства або дізнання (ст. 387); прихову-вання злочину (ст. 396); порушення правил адміністративного наг-ляду (ст. 395).

5. Злочини, які перешкоджають виконанню вироку (рішен-ня) і призначеного ним покарання. Це невиконання судового рі-шення (ст. 382); приховування майна (ст. 388); ухилення від пока-рання, не пов'язаного з позбавленням волі (ст. 389); ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі (ст. 390); злісна непокора вимогам адміністрації виправної уста-нови (ст. 391); дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 392); втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393); втеча із спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394).[21,c.416]

2. Відповідальність за притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності

Відповідно до п.1. статті 372 ККУ, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Відповідно до п.2 статті 372 ККУ, те саме діяння, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням до-казів обвинувачення або іншою фальсифікацією, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

1. Об'єктом злочину є нормальна, відповідаюча вимогам закону, діяльність органів дізнання, досудового слідства і прокуратури. Додатковим об'єктом є особисті