41 є правомірним за умови, якщо такий наказ є законним, тобто обов'язковим для виконання. Виконання законного наказу законодавцем визнається однією із обставин, що виключають злочинність діян-ня. При виконанні законного наказу виключається не тільки злочинність діяння, а відсу-тня його протиправність. Таке діяння є правомірним і, як правило, суспільне корисним.
5. Обов'язковим до виконання є лише законний наказ: "Ніхто не зобов'язаний викону-вати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність" (ст. 60 Конституції України). Наказ, яким передбачається вчинення злочинних дій, виконуватися не повинен, в тому чи-слі і в галузі державного управління, де встановлений принцип "беззаперечної" покори (збройні сили, міліція тощо). Але інші незаконні, проте не злочинні накази у цій галузі мають виконуватися. В окремих випадках обов'язковим до виконання є законний за змістом, але незаконний за формою наказ, наприклад, коли в умовах конкретної обстановки неможливо видати наказ у письмовій формі, то обов'язковим до виконання є наказ, виданий в усній формі, якщо ним не передбачається вчинення протиправних дій.
6. Ст. 60 Конституції України передбачено, що за віддання і виконання явно зло-чинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. Але у ст. 41 КК говориться про відповідальність лише особи, що виконала явно злочинний наказ чи розпорядження: така особа підлягає відповідальності на загальних підставах, тобто її діяння має кваліфікуватися за статтею КК, яка передбачає відповідальність за вчи-нення такого діяння. І хоча безпосередньо у ст. 41 нічого не говориться про те, підля-гає чи ні, а якщо підлягає, то на яких підставах, відповідальності особа, яка віддала явно злочинний наказ, очевидно, що за виконання злочинного наказу, якщо його зло-чинний характер усвідомлювався як особою, що його віддала, так і особою, котра його виконала, кримінальній відповідальності підлягають обидві ці особи. При цьому особа, яка виконала наказ, є виконавцем відповідного злочину, а дії особи, яка відда-ла злочинний наказ, мають кваліфікуватися як підбурювання до вчинення злочину чи як його організація, тобто за загальним правилом: за статтею КК, за якою кваліфіко-вані дії виконавця, і додатково - за відповідною частиною ст. 27. Дії особи, яка відда-ла злочинний за змістом наказ, можуть кваліфікуватися у разі його виконання і як співвиконавство у вчиненні злочину, якщо вона, крім віддання наказу, вчинила також якісь дії, що входять до об'єктивної сторони складу злочину, який матиме місце в діях особи, що виконала наказ.
7. При необережному ставленні виконавця до змісту виконаного ним злочинного наказу він має нести відповідальність за необережний злочин, а посереднім виконав-цем злочину, вчиненого з використанням необережних дій особи, яка виконала наказ, є особа, котра віддала такий наказ.
Особа, яка не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинний характер нака-зу, за вчинене нею з метою виконання такого наказу діяння не підлягає кримінальній відповідальності. Кримінальна відповідальність у такому випадку виключається вна-слідок відсутності вини виконавця у вчинені об'єктивно суспільне небезпечному діян-ні. Відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ (ч. 5 ст. 41). При цьому така особа вважається так званим посереднім виконавцем вчиненого ді-яння. Така кваліфікація дій особи, що віддала злочинний наказ, обумовлюється ви-значенням поняття виконавця злочину у ч. 2 ст. 27 КК: виконавцем визнається особа, яка не лише безпосередньо вчинила злочин, передбачений КК, а й особа, яка вико-ристала для його вчинення іншу особу, яка відповідно до закону (у даному випадку - відповідно до ч. 5 ст. 41) не підлягає кримінальній відповідальності за скоєне.
Якщо притягнення до кримінальної відповідальності сталося з необережності осо-би, яка провадить дізнання чи досудове слідство, вчинене може являти собою дисци-плінарний проступок або злочин, передбачений ст. 367 „Службова недбалість”.
1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлен-ня до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадсь-ким інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, -
карається штрафом від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковува-них мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позба-вленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти не-оподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
1. Невиконання службових обов'язків - це бездіяльність службової особи в умовах, коли вона повинна була і могла вчинити дії, які входять в коло її службових обов'язків.
2. Неналежним виконанням службових обов'язків треба вважати дії службової особи в межах службових обов'язків, які виконані не так, як цього вимагають інтереси служби. Невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків може виявлятися не лише в одноразовій бездіяльності або дії, але й в три-валій бездіяльності або ряді дій, виконаних неналежним чином.
3. Недбалість може бути лише щодо дій, які входять в коло обов'язків даної служ-бової особи, і за умови, що вона мала об'єктивну можливість їх виконати.
Недбалість передбачає також настання наслідків у вигляді істотної шкоди держав-ним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам, свободам та ін-тересам окремих громадян, або інтересам державним чи громадським, або