1. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

2. Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Згідно зі ст. 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що йо-го обрав або призначив (тобто Верховною Радою України або Президентом України -ст. 61 Закону "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 p.). Серед підстав звільнен-ня з посади судді фігурує... "набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього". Ст. 375 є кримінально-правовою гарантією охорони правосуддя.

Правосуддя - реалізація повноважень органів судової влади (суддів) виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України та законами.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, го-сподарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинст-ва. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ч. ч. 2 і 3 ст. 1 згаданого Закону).

3. Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Конституцій-ний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні (ст. З Закону).

Систему судів загальної юрисдикції складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди, Апеляційний суд України;

3) Касаційний суд України;

4) вищі спеціалізовані суди;

5) Верховний Суд України (ст. 18 Закону), а також військові судові палати у складі Апе-ляційного суду України та Касаційного суду України (ч. 1 ст. 21, ч. 2 та ч. 6 ст. 25, ч. 2 ст. 32 Закону "Про судоустрій України").

Відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюють-ся загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди нале-жать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди (ст. 19 Закону).

Третейські та товариські суди не є державними органами і не входять в систему судів держави. Отже захист членів цих судів здійснюється на загальних підставах.

Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції Украї-ни наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції (ч. 2 ст. 1 Закону "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 р. // Законодавство. - С. 70).

Об'єктом злочину є правосуддя. Додатковим об'єктом є права і інтереси особи, що потерпають в результаті неправосудного вироку, рішення, ухвали чи постанови.

Об'єктивна сторона злочину полягає у постановлена суддею (суддя-ми) неправосудного вироку, рішення, ухвали, постанови, тобто в прийнятті судом будь-якої інстанції акта, який є порушенням закону, в ході вирішення конкретної спра-ви або питання по суті. Тобто йдеться про можливість винесення неправосудного акта по будь-якій справі: рішення і висновку чи ухвали у справі в Конституційному Суді України, вироку, ухвали чи постанови у кримінальній справі, рішення, ухвали чи по-станови у цивільній справі, постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Вирок, ухвала чи постанова в кримінальній справі будуть неправосудними, якщо: засуджено невинного або виправдано винного чи він безпідставно звільнений від по-карання, призначено явно несправедливе занадто суворе чи занадто м'яке покаран-ня, здійснена неправильна кваліфікація злочину, що потягло за собою несправедливу міру покарання, тощо. В аналогічних випадках буде вважатись неправосудною поста-нова в справі про адміністративне правопорушення.

Рішення, ухвала чи постанова в цивільній справі будуть неправосудними, якщо: задо-волене необґрунтований позов чи безпідставно відмовлено у задоволенні позовних ви-мог, позов задоволений у меншому чи більшому обсязі, ніж те необхідно згідно з законом.

Прийняття суддею (судцями) завідомо невірного рішення з питання, що не вирішує справи по суті (наприклад, необґрунтована відмова у виклику свідка), не тягне відпо-відальності за ст. 375.

Злочин вважається закінченим з моменту проголошення неправосудного судового акта незалежно від набрання ним чинності і наступного виконання. Для наявності складу злочину не має значення, якою судовою інстанцією винесено неправосудний акт, винесений він колегіальне чи одноособове.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Суддя усві-домлює, що судовий акт, який приймається, є неправосудним, і бажає його винесення.

Закон вимагає встановлення завідомості винесення неправосудного вироку, рі-шення, ухвали або постанови, тобто очевидності їх незаконності для суб'єкта злочи-ну. Це відмежовує вказаний злочин від інших випадків прийняття неправосудних ак-тів. Винесення неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови з необереж-ності при наявності злочинної недбалості тягне відповідальність за ст. 367. В інших випадках може бути констатований дисциплінарний проступок.

Суб'єктом злочину можуть бути тільки судді: професійні - всіх видів і ланок су-дових інстанцій, народні засідателі, присяжні, які беруть участь у розгляді справи. Вони знають, що акт неправосудний і бажають його прийняття. Ті з названих осіб, які погодились з неправосудним актом, але не усвідомлювали його неправосудності, за ст. 375 відповідальності не несуть.

Ч. 2 ст. 375 передбачає відповідальність за ті самі дії, що спричинили тяжкі нас-лідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах. Питання на-явності тяжких наслідків вирішується у кожному випадку