Даний злочин є закінченим з моменту настання тяжких наслідків, відношення вин-ного до яких може виражатися в формі умислу або необережності.

Корисливі мотиви полягають у прагненні отримати які-небудь матеріальні вигоди (одержати хабара, квартиру засудженого тощо).

Інші особисті інтереси можуть визначатися помстою, ревнощами, дружніми стосунками з учасником процесу, на догоду якому приймається незаконний акт, тощо.

Прийняття одного з вказаних судових актів за хабар повинно кваліфікуватися за сукупністю злочинів - за ст. ст. 375 і 368. Але сам факт одержання хабара не обов'язково означає, що судовий акт є неправосудним.

3. Кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчи-нення злочину

В статті 383 ККУ „Завідомо неправдиве повідомлення про вчи-нення злочину” зазначено:

1. Завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину—

карається виправними роботами на строк до двох ро-ків або арештом на строк до шести місяців, або обмежен-ням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяж-кому чи особливо тяжкому злочині або із штучним ство-ренням доказів обвинувачення, а також вчинені з корис-ливих мотивів,—

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Об'єктом злочину є правосуддя у частині забезпечення про-цесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі.

2. Об'єктивна сторона злочину полягає у завідомо неправдивому повідомленні суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину.

Повідомлення може бути здійснене у різних формах: письмово, усно, за підписом особи, яка його зробила, або без такого (анонім-ним) . Неправдивим таке повідомлення є, коли воно стосується зло-чину, якого насправді не було чи нібито воно мало місце, або коли у ньому міститься інформація про вчинення злочину особою, яка насправді його завідомо для винного не вчиняла, або про вчинення особою більш тяжкого злочину, ніж той, що вона насправді вчини-ла. Якщо неправдиве повідомлення стосується аморальної поведін-ки, дисциплінарного проступку чи адміністративного правопору-шення, воно не утворює складу цього злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту надходження неправди-вого повідомлення до суду, прокурора, слідчого або органу дізнання.

3. Суб'єкт злочину загальний.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим уми-слом.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину є поєднання його:

1) з обвинуваченням особи у тяжкому чи особливо тяжкому злочині; 2) зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також 3) вчинення його із корисливих мотивів.

Під штучним створенням доказів обвинувачення розу-міється підроблення документів, що є доказами в кримінальній справі, виготовлення фальшивих речових доказів тощо.

4. Кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання

Відповідно до статті 384 ККУ:

1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпіло-го або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства або прове-дення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений пе-рекладачем у таких самих випадках,—

караються виправними роботами на строк до двох ро-ків або арештом на строк до шести місяців, або обмежен-ням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з ко-рисливих мотивів,—

караються виправними роботами на строк до двох ро-ків або обмеженням волі на строк до п'яти років, або по-збавленням волі на строк від двох до п'яти років.

1. Об'єктом злочину є правосуддя у частині забезпечення про-цесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі.

2. Об'єктивна сторона злочину полягає у:

1) завідомо неправди-вому показанні свідка чи потерпілого;

2) завідомо неправдивому ви-сновку експерта;

3) завідомо неправильному перекладі.

Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони злочину є обста-новка і час його вчинення. Вказані дії можуть вчинятися лише під час проведення дізнання, досудового слідства або проведення роз-слідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комі-сією ВР або в суді.

Показання — це відомості про факти, які підлягають встанов-ленню у кримінальній чи цивільній справі і мають важливе значен-ня для правильного вирішення справи. Неправдивими є показання, в яких повністю або частково перекручені факти, що мають зна-чення для правильного вирішення справи. Завідомо неправдиві по-казання утворюють склад цього злочину, якщо вони дані уповнова-женій на те особі, у встановленому законом порядку і належним чином процесуальне оформлені.

Висновок експерта — це документ, складений в результаті до-слідження експертом, якому в передбаченому процесуальним зако-нодавством порядку було доручено провести експертизу і дати від-повіді на поставлені перед ним запитання. Неправдивим є висновок експерта, в якому неправильно викладені або перекручені факти чи зроблена завідомо неправильна їх оцінка.

Неправильний переклад полягає у перекрученні змісту усного чи письмового мовлення при перекладі з однієї мови на іншу докумен-тів, показань, промов, реплік учасників процесу. Неправильний пе-реклад матиме місце і при замовчуванні перекладачем при здійс-ненні перекладу важливих фактичних обставин справи.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених дій.

3. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 16-річного віку і дає показання як свідок чи потерпілий у справі, призначена експертом або залучена як перекладач.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

5. Кваліфікуючі ознаки цього