розрізняють і змішану провину, тобто таку, коли особа відносно суспільне небезпечного діяння має намір, а відносно суспільне небезпечних наслідків — необережність.
Мотив — це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її скоїти правопорушення. Мотив близько наближається до провини, але не зливається з нею. Він впливає на свідомість людини, зумовлює характер її дій, формує спрямованість волі, визначає зміст провини.
Мета — це уява особи, котра скоює правопорушення, про бажаний результат, до якого вона прагне.
Мотив і мета близькі за значенням. Якщо мотив пояснює, чим керується особа, скоюючи правопорушення, то мета показує спрямованість діяння правопорушника, найближчий результат, себто те, до чого правопорушник прагне, чого хоче досягти.
3. Адміністративна відповідальність
Адміністративну відповідальність слід розглядати у позитивному (перспективному) та ретроспективному (негативному) видах. У перспективному розумінні адміністративна відповідальність характеризується як відповідальне ставлення суб'єкта адміністративного права до своїх обов'язків і додержання заборон. У ретроспективному значенні — це специфічне правовідношення між державою (її органами й посадовими особами) та суб'єктом адміністративного правопорушення щодо реагування на вчинене правопорушення і на суб'єкт, що його вчинив, а також покладання на правопорушника виду й міри адміністративного стягнення.
Виділяють основні та похідні ознаки адміністративної відповідальності. До основних ознак відносять те, що адміністративна відповідальність Правознавство. – К., 2000. – С. 315. :
є засобом охорони встановленого правопорядку;
нормативне визначена й полягає в застосуванні санкцій адміністративних правових норм;
супроводжується осудом з боку держави правопорушника та правопорушення;
пов'язана із застосуванням примусу та негативних для правопорушника наслідків;
5) реалізується у визначених законодавством процесуальних формах.
До похідних ознак відносять те, що:
1) підставою адміністративної відповідальності є не тільки проступки, передбачені нормами адміністративного права, а й порушення, передбачені нормами інших галузей права (наприклад, житлового, трудового, земельного та ін.);
2) адміністративна відповідальність полягає у застосуванні до винних адміністративних стягнень;
3) право притягати до адміністративної відповідальності належить державним органам та їх посадовим особам;
4) існує особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності і т. ін.
Адміністративна відповідальність настає з досягненням 16-річного віку (ст. 12 КУпАП).
Вчинення адміністративного проступку неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує адміністративну відповідальність. За вчинення адміністративних проступків у віці від 16 до 18 років до неповнолітніх можуть бути застосовані такі заходи впливу:
а) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
б) застереження;
в) догана або сувора догана;
г) передача неповнолітнього під нагляд батькам чи особам, які їх замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу за згодою колективу, а також окремим громадянам на їх прохання (ст. 24 КУпАП).
Список використаної літератури
Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. - К., 1999.
Конституційне право України. – К., 2000.
Конституція України: Матеріали до вивчення. – К., 1997.
Молдован В. Конституційне право. – К., 1996.
Основи конституційного права України. Копейчиков В.В. – К., 1997.
Правознавство. – К., 2000.