Тому при узгодженні терміна дії договору страхування варто виходити з науково обґрунтованих рекомендацій, аналізу вітчизняної і закордонної практики окупності інвестицій у різноманітних сферах виробничої і невиробничої діяльності.

У принципі страхове відшкодування може виплачуватися і до закінчення договору страхування, коли в результаті яких-небудь подій глобального масштабу стає очевидною неможливість повернути вкладені засоби, а тим більше дістати прибуток. Про таких подіях необхідно негайно повідомляти страховій організації. Проте вплив більшості подій, пов'язаних із кон'юнктурою ринку, піддається визначеному коригуванню; несприятливі зміни можуть бути тимчасовими. Тому тільки при закінченні терміна страхування можна визначити результати комерційної діяльності і розміри відшкодувань, які підлягають виплаті.

Вимоги до страхувальника

Характер страхування комерційних ризиків обумовлює ряд неодмінних вимог до страхувальника. Він повинний мати дозвіл, ліцензії або патенти, інші необхідні папери. У своїй письмовій заяві про страхування страхувальник зобов'язаний призвести вичерпну інформацію про майбутню комерційну діяльність, очікуваних від неї прибутках і пов'язаних із нею витратах, про укладені контракти, про всі обставини, що дозволяють судити про ступінь ризику.

Звичайно, страхова організація повинна і сама накопичувати й аналізувати дані про результати діяльності аналогічних підприємств.

З особливою обережністю варто підходити до підприємств, що мають прострочену заборгованість банкам і іншим кредиторам.

При заключенні договору страхування необхідно передбачити обов'язок страхувальника повідомляти про усі відомі йому зміни в системі страхового ризику і не припускати дій, що збільшують цей ризик.

Обмеження

Як і в інших видах страхування, необхідно ввести деякі обмеження при прийомі на страхування й у визначенні страхової відповідальності.

Так, рекомендується доцільним виключити зі сфери страхування посередницьку діяльність, вкладення в азартні ігри, тоталізатори і т.п. Як правило, виключають із страхової відповідальності збитки, обумовлені війною і військовими діями, рішеннями державних органів, політичними переворотами, зміною курсу валют, відмовою банку в кредитуванні підприємства, що засновується і ін.

Не відшкодовують втрати, що виникли внаслідок навмисних дій страхувальника, його партнерів або корисників, спрямованих на зрив застрахованої діяльності, порушення законодавства, зміни профілю комерційного підприємства, а також у результаті некваліфікованого керування ним.

Втім, кожна страхова організація вправі обмежувати або розширювати прийняті на свою відповідальність ризики.

Страхування варто проводити з установленням визначеної франшизи (наприклад, 5%) і з наданням права страхувальнику збільшити її розмір. Доцільно обмеження і мінімальної суми відшкодування (наприклад, до 80% збитку).

Тарифи

Ставки внесків (тарифи) по страхуванню комерційних ризиків залежать від багатьох чинників: виду діяльності, терміна страхування, ступеня стабільності ринкових відносин і т.д. Для кожного підприємства ризик індивідуальний, отже, треба по можливості індивідуалізувати терміни платежів. Тарифи даного страхування корелюють значною мірою зі ставками страхування кредитів, оскільки в обох випадках вони є під сильним впливом ринкового механізму.

4. Страхування комерційних ризиків при реалізації продукції

З категорії комерційних ризиків варто особо виділити ризик, що виникає в процесі реалізації товарів і послуг, зроблених і куплених підприємцем. Мова в даному випадку йде про так званий транспортний ризик, страхування якого в першу чергу пов'язано з наданням страхового захисту від ризиків при реалізації продукції по базисах постачання.

Ціллю такого страхування є забезпечення комплекту міжнародних правил по тлумаченню найбільше широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі. Таким чином, можна уникнути або, принаймні, у значній мірі скоротити непевність різноманітної інтерпретації таких термінів у різноманітних країнах.

Найчастіше сторони, що укладають контракт, не знайомі з різноманітною практикою ведення торгівлі у відповідних країнах. Це може послужити причиною непорозумінь, розбіжностей і судових розглядів із порожньою витратою часу і грошей. Для вирішення всіх цих проблем Міжнародна торговельна палата опублікувала вперше в 1936 р. склепіння міжнародних правил для точного визначення торгових термінів. Поправки і доповнення були пізніше зроблені в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 р. і в даний час, у 2000 р., для приведення цих правил у відповідність із сучасною практикою міжнародної торгівлі.

Як завжди підкреслювалося Міжнародною торговельною палатою, страховики мають справу тільки з відношеннями між продавцями і покупцями в рамках договорів закупівлі-продажу, більш того, тільки у визначених аспектах цих договорів.

Страхування ризиків при реалізації продукції по базисах постачання.

У конвенції ООН від 11.04.80 р. "ПРО договори міжнародної купівлі-продажу товарів" (ст. 68) визначено, що покупець приймає на себе ризик у відношенні товару, проданого під час його перебування в дорозі, із моменту залишення товару перевізнику, що видав документи, які підтверджують договір перевезення. Таким чином, відповідно до сформованої міжнародної практики, момент виконання обов'язків постачальника перед покупцем розглядається як момент переходу права власності на товар і інше майно. Таким моментом можна вважати момент переходу ризиків випадкової загибелі на покупця (тобто момент передачі товару безпосередньо покупцю або транспортній організації).

Таким чином, якщо договором не визначений момент переходу права власності від продавця до покупця, то їм по умовчанню повинний бути момент виконання продавцем свого зобов'язання по постачанню товару. Дані положення обмовляють також порядок оплати транспортних послуг і страховки.

5. Валютні ризики і методи їхнього страхування

5.1. Валютні ризики при заключенні стандартних контрактів

Підприємства й організації, що безпосередньо виходять на зовнішній ринок, зштовхуються з небезпекою валютних утрат через різке коливання курсів іноземних валют. Валютні ризики існують при веденні розрахунків як у вільно конвертованих валютах (ВКВ), так і в клірингових валютах, а також при