Ризик наявних валютних збитків існує як при заключенні контрактів, так і при наданні (або одержанні) кредитів і складається в можливості зміни курсу валюти операції стосовно гривні (і, відповідно, зміни розміру надходжень або платежів при перерахунку в гривні).

Припустимо, що підприємство у вересні 19... року прийняло рішення про заключення контракту на продаж 1 тис. барелей нафти в одну з західноєвропейських країн (на суму 100 тис. долл. по поточних цінах біля 100 долл. за барель) із постачанням у IV кварталі. Сума валютного виторгу по цьому контракті повинна скласти 100 тис. долл. або 100000 тис. грн. (відповідно до “курсу” на 19... рік - 1000 грн. за 1 долл.).

Проте вчасно підписання контракту на початку жовтня, незважаючи на зберігання старої ринкової ціни в доларах, його вартість унаслідок падіння курсу гривні складала вже 100 тис. долл. = 110000 тис. грн. (по поточному курсі 1100 грн. за 1 долл.).

І, нарешті, до моменту платежу за контрактом на початку січня 19... року сума надходжень складала 100 тис. долл. == 90000 тис. грн. (по поточному курсі 900 грн. за 1 долл.), тобто меншої суми, що передбачалася, на 10000 тис. грн.

Зазначені валютні ризики (до і після заключення контракту) різняться по характері й існуючих можливостях їхнього попередження. Так, перший вид ризику (до підписання контракту) - близький до цінового ризику або ризику погіршення конкурентноздатності, пов'язаному зі зміною валютного курсу. Він може бути зарахований вже в процесі ведення переговорів. Зокрема, у випадку різкої зміни валютного курсу в період проведення переговорів підприємство може наполягати на деякій зміні початкової ціни, що компенсувало би (цілком або частково) зміну курсу. Проте після підписання контракту (якщо в нього не включена відповідна валютна обмовка) подібні домовленості вже неможливі.

Власне валютний ризик (ризик, пов'язаний із зміною валютного курсу в період між підписанням контракту (і платежів по ньому) у валюті експортера внаслідок зниження курсу іноземної валюти до національної або збільшення вартості імпортного контракту в результаті підвищення курсу іноземної валюти стосовно гривні. На практиці зазначений ризик може бути усунутий шляхом застосування різноманітних методів страхування валютних ризиків. Ризик втраченої користі полягає в можливості одержання гірших результатів при виборі одного з двох рішень - страхувати або не страхувати валютний ризик. Так, зміни курсу можуть виявитися сприятливими для підприємства, і застрахувавши контракт від валютних ризиків, воно може позбавитися прибутків, що у противному випадку повинно було одержати. Водночас, фактично неможливо передбачити ризик втраченої користі без достатньо ефективних прогнозів валютних курсів.

На залежність виторгу підприємств від коливань валютних курсів впливає і порядок внутрішніх розрахунків по експортно-імпортних операціях.

На практиці валютні ризики виникають у таких випадках:

1. До 1992 року експортери розраховувалися з бюджетом по внутрішніх оптових цінах. У таких випадках, одержувана підприємством сума в рублях по істоті не залежала від зовнішніх чинників, у тому числі і від валютного курсу. Проте, і в цих умовах підприємства несли валютні ризики - по валютних відрахуваннях від експорту. Оскільки сума відрахувань у іноземній валюті визначається виходячи з твердого відсотка від валютного виторгу, зміни останньої, пов'язані з коливаннями валютних курсів, відбиваються на розмірі валютних відрахувань. Приблизно така ж модель існує і при теперішній системі валютного контролю, коли експортери зобов'язані продавати частину свого валютного виторгу на валютній біржі.

2. Валютні ризики виникають при імпорті як за рахунок централізованих засобів (коли підприємство сплачує відповідний карбованцевий еквівалент платежів у інвалюті по імпортному контракті), так і за рахунок власних валютних засобів підприємства. У цьому випадку ризики, пов'язані з можливістю зміни валютного курсу, виникають, якщо валютні засоби зберігаються на гривневих рахунках або на рахунку, вираженому в якийсь третій валюті, відмінній від валюти імпортного контракту. Для вітчизняних організацій і підприємств доступними є такі методи страхування валютних ризиків:

- вибір валюти (або валют) ціни зовнішньоторговельного контракту;

- включення в контракт валютної обмовки;

- регулювання валютної позиції по контрактам, що укладаються;

- виконання послуг комерційних банків по страхуванню валютних ризиків.

Вибір валюти ціни зовнішньоторговельного контракту як метод страхування валютних ризиків є найбільше простим. Його ціль - установлення ціни контракту в такій валюті, зміна курсу якої виявиться сприятливою. Для експортера це є так звана "сильна" валюта, тобто валюта, курс якої підвищується протягом терміна дії контракту. До моменту платежу фактичний виторг за контрактом, перелічений в гривні, перевищить той, що очікувався спочатку.

Навпаки, імпортер ринеться укласти контракт у валюті з курсом, що знижується, ("слабкій" валюті). Тоді до моменту платежу йому доведеться заплатити меншу суму в гривнях, чим передбачалося, оскільки іноземна валюта в гривнях буде коштувати дешевше. Вдало обрана валюта ціни дозволяє не тільки уникнути втрат, пов'язаних із зміною валютних курсів, але і дістати прибуток.

Водночас даний метод має свої недоліки. По-перше, чекання підвищення або зниження курсу іноземної валюти можуть не виправдатися. Тому при використанні даного методу необхідні достовірні прогнози динаміки валютних курсів.

По-друге, при заключенні зовнішньоторговельних контрактів не завжди є можливість вибирати найбільше підхожу валюту ціни. Наприклад, на деяких міжнародних товарних ринках ціни зовнішньоторговельного контракту встановлюються у валюті експортера.

У відношенні багатьох товарів, зокрема, сировини і продовольства, існує реальна можливість вибору валюти ціни, застосовуваної в контракті,