КУРСОВА РОБОТА

з міжнародного публічного права

на тему:

«Гарантії прав и свобод за Європейською конвенцією прав и основних свобод людини 1950 року»

ЗМІСТ

ВСТУП

Тема даної курсової роботи - „Гарантії прав и свобод за Європейською конвенцією прав и основних свобод людини 1950 року”.

Мета написання роботи полягає в дослідженні такої важливої категорії міжнародного публічного права як права та свободи людини.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

підбір та аналіз нормативних та наукових джерел, присвячених проблемам прав людини;

узагальнення отриманих даних;

оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що жодна держава не може повноцінно існувати без налагодженої системи законодавства. Україна, здобувши незалежність та проголосивши себе демократичною, правовою, соціальною державою, стала на шлях оновлення старої законодавчої бази. Торкнулося це і міжнародного права. Зокрема, значний інтерес з погляду аналізу відповідності до міжнародних нормативно-правових актів представляє питання визнання та приєднання до міжнародних актів в сфері захисту прав людини. Стаття 3 Конституції України проголошує: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.” Конституційне закріплення такого підходу до людини і громадянина та права вимагає організації і здійснення діяльності держави, її органів і посадових осіб у повній відповідності з правовими настановами. Ці ж вимоги мають бути орієнтирами й у повсякденному житті кожного грома-дянина. Все зазначене, а також активні процеси розбудови суверенної Української держави, діяльність, спрямована на створення національної системи права, вимагають глибоко-го знання і розуміння змісту приписів чинного законодавства. Ці знання необхідні як для тих, хто на-вчається у вищих закладах освіти, з метою стати юристом високої кваліфікації, так і для всіх, хто прагне розуміти правові процеси, які виникають в державі та міжнародному рівні. Глибоке знання питань, пов’язаних з захистом прав і свобод людини є не тільки необхідною переду-мовою правильного розуміння та засвоєння галузевих і прикладних юридичних дисциплін, але й стає професійним обов'язком юриста.

Предметом дослідження в курсовій роботі виступають права та свободи людини, а об’єктом дослідження є Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4.XI.1950.

Структура роботи розроблена з урахуванням стандартних вимог до курсових робіт і містить наступні структурні елементи:

вступ;

основна частина, яка містить 3 розділи;

висновки;

список використаних джерел.

В роботі розкриті наступні питання:

категорія "права і свободи" в системі міжнародного гуманітарного права;

основні положення Конвенції про захист прав і основних свобод людини;

повноваження європейського суду з прав людини.

При написанні роботи, автором були використані Конституція України, Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4.XI.1950, інші нормативні документи, підручники, наукові статті, монографії вітчизняних та зарубіжних фахівців з міжнародного публічного права, міжнародного гуманітарного права тощо.

РОЗДІЛ 1. Категорія „права і свободи” в системі міжнародного гуманітарного права

Міжнародне гуманітарне право — одна з наймолодших галузей сучасного міжнародного права, становлення якої відбулося на Заході в другій половині XX ст., а в пострадян-ських державах, у тому числі в Україні, бурхливо розвива-ється з 1991 р.

Головний науковий співробітник Інституту держави і права Російської АН, професор В. В. Пустогаров відзначає, що "Женевська конвенція (1864 р. — А. Д.) поклала поча-ток гуманітарному праву, що регулює захист жертв війни та інших збройних конфліктів" [5]. При цьому дещо парадок-сально і дисонансно звучить передмова до цієї книги, напи-сана професором В. А. Карташкіним. У ній читаємо:

"У сучасному міжнародному праві утворилася нова галузь — міжнародне гуманітарне право, що у свою чергу є складовою системи норм і принципів, які стосуються прав людини в ціло-му. Міжнародні угоди, що регулюють права людини, поділяються на три групи.

До першої належать такі міжнародні документи, як Загальна декларація прав людини, Пакти про права людини й інші акти, що містять принципи і норми, які стосуються прав людини пе-реважно в умовах миру.

До другої — міжнародні конвенції про захист прав людини в період збройних конфліктів. Це головним чином окремі поло-ження Гаазьких конвенцій 1899 і 1907 pp. про закони і звичаї війни, а також чотири Женевські конвенції 1949 р. про захист жертв війни І Додаткові Протоколи до них, прийняті в 1977 р.

Третя група — це міжнародні документи, у яких регламенту-ється відповідальність за злочинне порушення прав людини як у мирний час, так і в період збройних конфліктів" [5].

С. Є. Нахлик пише, що "є істотна відмінність між "гума-нітарним правом" і "правами людини", полягає в тому що останні під-лягають додержанню не тільки в період збройного конфлік-ту" [5]. З цього визначення випливає, що поняття "права лю-дини" більш універсальне, тому що права людини піддяга-ють додержанню як у воєнний, так і в мирний час. Це цілком відповідає природно-правовій концепції прав людини.

У міжнародних договорах про права людини "зазвичай йдеться про права, які певні особи повинні отримати як права, що випливають із договорів, але, як правило, це є не що інше, як неточний вираз. На практиці такі договори не делегують ніяких прав, а лише накладають обов'язок на договірні дер-жави втілювати ці права в життя за допомогою свого законо-давства". А Ю. М. Колосов підкреслює, що "особливість міжнародного гуманітарного права полягає в тому, що скла-дові його норми визначають права та обов'язки держав не тільки в їх взаємовідносинах, а й у поводженні з людьми. Міжнародному співтовариству не байдуже, наскільки гуман-ними і