безпосередньо пов’язаної із створенням матер. цінностей (держ. під-ва), чи діяльності, пов’язаної зі створ. нематер. цінностей (державні установи). Про держ. під-ва і установи як складові частини системи держ. орг-цій слід сказати, що вони являють собою організ. державою трудові колективи робітників і службовців на чолі з призначеним і діючим на основі єдиноначальності відповідальним керівником. На відміну від держ. апарату, зміст діяльності під-в полягає у створенні матер. цінностей, задоволенні сусп. інтересів, зд-нні інших економічних ф-цій. Для держ. установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони здоров’я, наукових досліджень, проектуванні, навчально-виховної, духовно-освітньої роботи тощо.Слід мати на увазі, що державні підприємства і установи не можуть вважатися держ. органами, вони не є носіями державної влади. Вони відрізняються від держ.органів тільки їм властивою організ. структурою, характером повноважень. До того ж адміністрація підприємств і установ здійснює управлінські ф-ції виключно в сфері своєї діяльності, у рамках даного під-ва чи установи.Держ.і під-ва і установи як різновид держ. орг-цій не можна ототожнювати з органами держави, в той же час їх не можна й протиставляти, тому що держ. апарат в процесі зд-ння держ. керівництва, забезп. практичну реаліз. Ф-цій держави саме завдяки діяльності під-в і установ, якими він керує. Під-ва– самос. Госп. статутний суб’єкт, який має самос. баланс та права ю.о. для зд-ння виробн., наук.-дослід.ї і комерц. діяльності. Відпов. до форм власності, встан. 3"Про власність", до механізму держави в Україні повністю відносяться лише держ. під-ва, які діють на основі загальнодержавної власності. Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об’єднання за галузевими, територіальними та іншими принципами.Тлум-ння механізму держави як системи всіх держ. орг-цій, що зд-ють не тільки управління сусп. справами, але і забезпечують життєдіяльність всього сусп-ва, переносить акцент з політичного характеру діяльності держави на її соц. спрямованість, де політика є важливим, але не єдиним аспектом цієї діяльності. Такий підхід до визначення держави закріплений у Конституції України, де в статті 1 сказано, що "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава". Держава діє лише в тих сферах суспільного життя і в тих обсягах, що не можуть бути вирішені громадянським суспільством самостійно для забезпечення своєї життєдіяльності та еволюційного розвитку.
79.Нормативно-правовий акт являється основною формою права в Україні. Всі нормативно-правові акти за юридич-ною силою поділяються на Закони і підзаконні акти. Вони створюють систему писаного права в Україні, і їх надзви-чайно багато.
Підзаконні нормативно-правові акти — це такі акти, які прийняті компетентними державними органами чи уповнова-женими державою іншими суб'єктами на підставі закону, відпо-відно до закону і в порядку його виконання.
Підзаконних нормативно-правових актів надзвичайно ба-гато, але їх можна класифікувати на п'ять великих груп:
1) акти державних органів України (Укази Президента, Декрети, Постанови Кабінету Міністрів, Постанови Верхов-ної Ради України і її Президії, інструкції і накази міністерств, адміністрації області, району, підприємств);
2) акти колишнього Президента СРСР, Ради Міністрів СРСР з питань, що не врегульовані, і не суперечать законам України;
3) акти Автономної Республіки Крим;
4) міжнародні договори, укладені і ратифіковані Вер-ховною Радою України згідно із Законом України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10.12.1991 р.;
5) інші підзаконні нормативні акти: — акти Всеукраїнського і місцевих (локальних) референ-думів;—
рішення окремих громадських об'єднань, уповноваже-них державою (делеговане законодавство);—
рішення трудових колективів (зборів і рад трудового колективу); — протести органів прокуратури з приводу незаконності нормативних актів, якщо ними припиняється дія таких актів. Всі ці акти повинні мати певні реквізити: хто видав, дата видання, назва акту, підпис уповноваженої особи, печатка.
80.Правосвідомість — це специфічна форма суспільної свідомості, система' відображення правової дійсності у по-глядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце і роль щодо забезпечення свободи особи та інших загальнолюдських цінностей.
На відміну від інших форм суспільної свідомості, пра-восвідомість має свій особливий предмет відображення і об'єкт впливу — право як систему правових норм, пра-вовідносини, законодавство, правову поведінку, і насам-кінець, правову систему в цілому. Правосвідомість не тіль-ки відображує у правових категоріях, концепціях, теоріях, почуттях, поглядах людей правову дійсність, але й спрямо-вує суб'єктів права на певні зміни в правовому середо-вищі, прогнозує і моделює їх. Правосвідомість відбиває різні види суспільних відносин (економічних, політичних, духовних і т. ін.), що відображуються також і в інших формах суспільної свідомості. Тому правосвідомість актив-но взаємодіє з ними, взаємозбагачуючись.
Правосвідомість суспільства складається з трьох елемен-тів: ідеологічних, психологічних і поведінкових.
Правова ідеологія — це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, які відображують теоретичне (нау-кове) відношення суспільства до права, державно-правового розвитку, правових режимів, упорядкування суспільних відносин. Сучасна правова ідеологія включає в себе, зокре-ма, концепцію поділу влад, визнання пріоритету загально-людських цінностей над інтересами окремих верств суспільства і, відповідно, домінування загальновизнаних норм міжнародного права над нормами внутрішнього пра-ва, теорії правової держави і громадянського суспільства, принципи демократизму, гуманізму, невідчуження природ-них прав людини тощо. Правова ідеологія формується в результаті наукового, теоретичного відображення правової дійсності, на основі узагальнення і розвитку найбільш відо-мих і значущих державно-правових теорій минулого і су-часності, вивчення основних закономірностей становлення, розвитку і функціонування держави і права. Тому правова ідеологія відображує глибинні, суттєві моменти характери-стики державно-правових явищ.
На відміну від раціонального формування правової ідеології, правова психологія утворюється стихійно на ос-нові емпіричного, безпосереднього відображення суб'єктами правових відносин, правової поведінки у вигляді суспільної думки, переживань, почуттів, емоцій,