Поведінкову частину правосвідомості складають мотиви правової поведінки, правові установки. Це ті елементи, які безпосередньо зумовлюють і визначають поведінку суб'єк-тів права, її напрямок, характер. Поведінкові елементи утворюють вольову сторону правосвідомості, синтезують раціональні і емоційні компоненти, є однією із складових частин правової поведінки. Поведінкові елементи пра-восвідомості безпосередньо виступають об'єктом і засобом правового регулювання, тому що впливати на поведінку людей можна через їх правосвідомість, формування відпо-відних мотивів і правових установок.

Функції правосвідомості — це головні напрямки її впли-ву на правові явища, правову систему в цілому.

81. Поняття і стр-ра держ апарату та його співвідношення з механізмом Д-ви

Апарат Д-ви – с-ма всіх Д органів, що організують здійснення завдвнь, виконання відповідних її ф-цій в межах своєї компетенції.

Д аппарат є с-мою Д органів. Орган Д-ви – структурований і організований Д-вою чи безпосередньо народом колектив держ службовців (або депутарів Рад), який (орган) наділений державними владними повноваженнями, здійснює державно-організаторські, розпорядчі, судові та ін ф-ції відповідно до свого призначення. Наявність владних повноважень означає, що орган Д-ви здатен встановлювати обов’язкові правила поведінки, тобто юр норми і індивідуальні акти і домагатись за допомогою встановл законами засобів їх здійснення.

Класифікація Д органів: 1. За хар-ром і змістом д-ті: О законодавчої влади, виконавчої, судової і контрольно-наглядові органи; 2. За способом створення: виборні, призначувальні, ті, що успадковуються; 3. За часом функціонування: постійні, тимчасові; 4. За територією, на яку поширюються їхні повноваження: загальні (центральні), місцеві (колегіальні)

Механізм Д-ви – с-ма всіх держ організацій, які здійснюють її завдання і реалізують функції. Частина Д організацій (саме органи Д-ви) наділяється владними повноваженнями, за допомогою яких здійснюється управління в сусп-ві з метою реалізації завдань і ф-цій Д-ви. Ця частина відображається окремим спеціальним поняттям, яким є поняття апарату Д-ви.

82. Правовий прецендент як джерело права.

Судовий чи адміністративний прецендент – це рішення конкретної юридич-ї справи, що виносить судовий чи інший компетентний орган держ-ви (посадова особа) і яке сає обовязковим для вирішення подібних справ у майбутньому. Юридич-й прецедент застос-я тоді, коли мають місце прогалини в прав-му регул-ні чи є потреба в юридич-й кваліфі5кації конкретних обставин, а за судом чи іншим органом держ-ви визнається право нормотворчості, тобто офіційного формул-ня юридич-х норм. Судовий прецендент як джерело првава властивий англосаксонській правовій сис-мі – Англія, США. До 1873 р. існувало загальне прово – преценденти судів, та право справедливості – суд Лорда_канцлера – розгляд питань до короля. Після цього права здилися в єдину сис-му. Ієрархія:

83. Види правосвідомості

Правосвідомість – специфічна форма суспільної свідомості, с-ма відображення правової дійсності у поглядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце і роль щодо забезпечення свободи особи та ін загальнолюдських цінностей. Правосвідомість складається з трьох ел-тів: ідеологічних, психологічних і поведінкових.

1. Правова ідеологія – с-ма правових принципів, ідей, теорій, концепцій, які відображують теоретичне (наукове) відношення сусп-ва до права, державно-правового розвитку, правових режимів, упорядкування суспільних відносин.(концепція поділу влад, принципи демократизму, гуманізму…)

2. Правова психологія – сукупність почуттів, навичок, традицій, в яких відображається відношення різних соціальних груп, окремих індивідів до П, законності, с-ми правових установ, що функціонують у суспільстві.

3. Поведінкова частина – мотиви правової поведінки, правові установки. Це ті ел-ти які безпосередньо зумовлюють поведінку суб’єктів П, її напрямок і хар-р. Поведінкові ел-ти утворюють вольову сторону правосвідомості.

Види правосвідомості:

1. За рівнем усвідомлення необхідності П: повсякденна (знання загальних принципів П), професійна (спеціальні деталізовані занання діючого законодавства, вміння і навички його застосування), наукова, теоретична (хар-рне для дослідників, наукових працівників)

2. За суб’єктами (носіями): індивідуальна, колективна: групова (групові уявлення тих чи інших соціальних груп), масова (хар-рна для нестабільних, тимчасових об’єднань людей), суспільна (використовується для хар-ки мікроколективів – населення країни, континента..)

!

84. Вимоги до держ-го апарату та основні засади його діял-ті.

Основними принципами державного апарату України є: демократизм; національна рівноправність; законність; суверенність; поділ влади; соціальна спра-ведливість; гуманізм і милосердя; поєднання переко-нання і примусу; гласність, відкритість і врахування громадської думки; орган-ція практичного здійсн-я принципу народовладдя, забезпеч-я балансу інтересів різних соціал-х прошарків, націй, етнічних груп, забезпечення принципу поділу влади.

Принцип демократизму в Україні характеризує-ться тим, що державний апарат формується з волі більшості населення, виражає та виконує волю грома-дянського суспільства.

Як корінна, так і решта національних груп, що про-живають на території України, є рівноправними. Дер-жава гарантує всім здійснення, охорону, захист і від-творення політичних, економічних, громадських, со-ціальних і культурних прав.

Державний апарат організується й діє на підставі законів. Його діяльність спрямовується на виконання законів у порядку, передбаченому чинним законо-давством.

Державний апарат є єдиним носієм