22 Поняття та основні ознаки держави (сутність).

Термін “держава” в юридичній та іншій науковій лі-тературі тлумачать по-різному.

У субстанціональному значенні держава — органі-зоване в певні корпорації населення, що функціонує в просторі й часі.

В атрибутивному значенні — це устрій певних су-спільних відносин, офіційний устрій певного суспільства.

В інституціональному значенні — це апарат пуб-лічної влади, державно-правові органи, що здійсню-ють державну владу.У міжнародному значенні державу розглядають-як суб’єкт міжнародних відносин, як єдність території, населення і суспільної влади.Отож, держава — це суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціальне неоднорідному суспільстві, що має спе-ціальний апарат управління і примусу, здатна за до-помогою права робити свої веління загальнообов’язко-вими для населення всієї країни, а також здійснюва-ти керівництво та управління загальносуспільними справами.До основних ознак держави відносять (суверенітет; територіальне розселення населення країни; наявність апарату управління і примусу; здатність видавати загальнообов’язкові правила поведінки; здатність збирати податки, робити позики і давати кредити;спроможність виражати і захищати інтереси певної частини населення

23 Функції права.

Функції права — це основні напрямки його впливу на сус-ні відносини, в яких відображується соціальне призначення права, його місце і роль у системі соціального нормативного регулювання. Конкретні функції права поділяються на дві групи: спеціально-юридичні та загальносоціальні.Соціальні функції права — це напрямки взаємодії права та інших соціальних явищ як єдності форми і змісту. Так, праву притаманні ідеологічна, економічна, політична функції і т. ін.

Спеціально-юридичні функції права — це напрямки власне правового впливу на суспільні відносини.. До спеціально-юридичних функцій права відносяться: 1.регулятивна функція, яка полягає у врегулюванні суспільних відносин шляхом закріплення юридичних прав і обов’язків їх учасників. Регулятивна функція як об’єкт свого впливу має нормальні, позитивні, корисні суспільні відносини, які право підпорядковує шляхом:( а) закріплення сталих, розвинутих відносин в нормативних актах, у такий спосіб гарантуючи їх недоторканність (статична функція); б) заохочення, стимулювання розвитку тих суспільних відносин, що, відображаючи певні соціальні цінності, знаходяться на етапі свого становлення (динамічна функція). Прикладом здійснення цієї функції права може бути закріплення в його нормах порядку прийому і звільнення з роботи, прав і обов’язків подружжя у сімейних відносинах тощо;2.охоронна функція, яка спрямована на створення юридичних засо6ів охорони встановлених у праві зразків позитивних суспільних відносин шляхом усунення соціально шкідливих і небезпечних діянь людей і їх об'єднань, відновлення порушених прав суб’єктів. Прикладом реалізації охоронної функції права є встановлення конкретних видів юридичної відповідальності за скоєння правопорушень. Групу загальносоціальних ф-цій права складають: (інформативна функція, яка полягає у тому, що право містить у своїх нормах інформацію про волю держави щодо врегулювання тих чи інших суспільних відносин;

виховна функція, сутність якої полягає у тому, що право, врегульовуючи сус-ні відносини шляхом закріплення у своїх нормах зразків 6ажаної і недопустимої поведінки. відповідно впливає на свідомість і поведінку суб’єктів. тим самим сприяючи запобіганню прав-нь; прогностична ф-ція випливає з того, що, знаючи вимоги правових приписів, суб’єкти мають змогу перед6ачати (прогнозувати) поведінку учасників певних відносин, врегульованих конкретними нормами права. гуманістична - право охороняє і захищає права людства, народу, людини; організаторсько-управлінська - право суб’єктів права на розв’язання певних соціальних проблем; оціночно-орієнтаційна - поведінка людей оцінюється з позицій законів держави, вказує на безконфліктні, соціально допустимі шляхи і засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки; ідеологічно-виховна - право формує у людини певний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки; гносеологічна (пізнавальна) - право само виступає джерелом знань та інших ф-ції.

24.Правопорушення: поняття, ознаки, види.

Кожне прав-ня — конкретне, оскільки його чинить конкретний індивідуальний або колективний суб'єкт у певний час, у певному місці. Правопорушення ха-рактеризується конкретно визначеними ознаками, до яких передусім належать: суспільна небезпечність ді-яння (дія чи бездіяльність), що спричиняє шкідливі наслідки чи загрожує спричиненням таких наслідків;протиправність діяння; винність особи, що скоїла протиправне діяння; деліктоздатність суб'єкта прав-ня; покарання і стягнення.Отож, прав-ня — це юридичний факт, який має місце за наявності всіх вищезазначених ознак.

Види правопорушень — класифікаційні групи пра-в-нь за різними підставами. Залежно від сту-пеня сус-ної небезпечності розрізняють злочини і проступки. Злочин — вид прав-ня, що передбачається крим з-ом, тобто суспільне небезпечні, кримінальне протиправні, винні дії чи бездіяльність фізичної осудної особи, яка досягла певного віку, що посягають на суспільний чи державний устрій країни, її політичну чи економічну системи, власність, особу, громадянські, економічні, політичні та інші права і свободи особи.Проступки класифікуються як адміністративні, дисциплінарні, цив-правові.

Адміністративні проступки — такі, що посягають на державний чи громадський порядок, власність, права і свободи осіб, на встановлений порядок управ-ління; протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них закон передбачає адміністративну відповідальність.

Дисциплінарні проступки — такі, що посягають на дисципліну праці, військову, державну, навчальну та інші види дисциплін; протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них законодавством (іншими нормативними ак-тами) передбачено дисциплінарну відповідальність.

Цивільно-правові проступки — шкідливі, проти-правні, винні порушення деліктоздатною особою вре-гульованих нормами цивільного права майнових і зв’язаних з ними немайнових особистих відносин,