Причини правопорушень — комплекс явищ об'єк-тивного й суб'єктивного характеру, що здатні детермі-нувати протиправну поведінку суб'єктів права.

25.Поняття державного суверенітету

Суверенітет держави — це верховенство, самостій-ність, повнота, єдиність і неподільність влади в певній держ у межах й території, а також незалежність і рівноправність країни в зовнішніх відносинах. Існує три види суверенітету:

суверенітет народу; суверенітет нації; суверенітет держави. Суверенітет народу вся влада в країні належить народу тобто громадянам усіх національностей які проживають на території даної країни і являють собою єдине джерело державної влади. Тому суверенітет держ. не абсолютний а обмежений суверен народу якому і належить право визначати економ політичн правову і соц систему країни.

26.Співвідношення держави і права.

Роль права у громадянському сус-ві та здійс-ненні політичної влади залежить від взаємозв'язку держави і права. Як уже було зазначено, право (як юридичне явище) і держава (як політична організація влади) виникають водночас і тісно взаємозв'язані.Право залежить від держави, оскільки:( виникає як інституйована система джерел, що вста-новлюються чи санкціонуються державними орга-нами і службовими особами, а це означає, що юридичне право походить від держави;

є більш-менш сталим і недоторканним завдяки дер-жаві; завдяки державі та ії органам впроваджується в життя; його авторитетність і престижність залежать від держави; сутність права відображає соціальну сутність і призначення державної організації ).Але слід мати на увазі, що право має відносну само-стійність і впливає на державу (її органи), а отже, і дер-жава залежить від права.Право як явище цивілізації та культури:( обмежує в демократичному суспільстві державну владу; упорядковує державну владу через процесуальну і процедурну форму; дозволяє державним органам відповідні дії;організовує побудову, структуру, вдосконалення й розвиток державних органів, визначає їхнє функ-ціонування; надає державним органам престижності й автори-тетності ).У реалізації своїх функцій держава використовує правові та неправові форми й методи. Отже, як держава, так і право відіграють певну роль в організації суспільства і здійсненні політичної влади.

17 Ю. відповідальність – це передб нормами права обовязок суб правопоруш відбувати негативні наслідки. До ознак відносяться 1)відповід тільки Замовник протиправну поведінку (не за мислі), тобто основою для юр відповідальності можуть бути тільки дії субєктів права 2) відповідальність при наявн вини в діях правопорушника означає що без вини наможна говорити про правопорушення 3) законність означає що відповідальність наступає тільки в випадках, які передбачені правовими приписами держави 4) справедливість означає що Замовник одно правопорушення може бути тільки одне юридичне покарання і воно повино бути рівносильно до тяжкості правопорушення. 5) доцільність це відповідність міри покарання виходячи із особистості правопорушника його відношенню до правопорушення. 6)неотвратимість покарання означає що ніяке правопорушення не повине залишитися без покарання. В залежності від галузевої приналежності юридичних норм, які закріплюють таку відповідальність є: кримінальну, пдміністративну, цивільно правову і дисциплінарні відповідальність. Мета – створити таке суспільство в якому не буде правопорушень, або вони будуть мінімальні, закріпити справедливість силами держави і забезпечити державою, обмежити правопорушення.

!

105. Громад сус-во і Д Гром сус-во – це спільність вільних, рівноаправних людей кожному з яких Д забезп юр можливість бути власником і брати акт участь у пол житті Д.

19 Теор походж Д: нормативна, соціолог, психологічна, природного права.

20. Склад правопорушення.

Правопорушення – це суспільно-шкідливий, протиправний вчинок, здійснення якого передбачає юридичну відповідальність. До особливостей складу правопорушення слід віднести: 1) суб’єктом його є деліктоздатна особа, тобто така, яка спроможна нести юридичну відповідальність, 2) необхідною ознакою об’єктивної сторони є вина у формі умислу чи необережності, при умислі суб’єкт усвідомлює протиправність свого вчинку, предбачає і бажає настання його негативних наслідків (прямий умисел), чи свідомо допускає їх (непрямий умисел). При нобережності особа передбачає можливість настання негативних наслідків але легковажно розраховує на їх відернення (самовпевненість), чи не передбаає можливості настання цих наслідків, хоча могла і повинна була це зробити (недбалість). 3) об’єктивна сторона правопорушення показує яким саме чином було скоєне правопорушення. 4) об’єкт правопорушення – суспільні відносини, соціальні цінності.

!

27 Відмінність держ від орг-ції публічної влади в первісному суспільстві..

Держава, як: особлива організація політичної влади, відрізняється від родоплемінної організації тим, що:

(замість кровноспоріднених зв’язків, що існували в первісному суспільстві, населення в державі ділиться за територіальною ознакою (селища, села, міста, райони, округи, області та інші територіальні одиниці);

для держави характерна особлива публічна влада, яка не співпадає з населенням (особливий механізм управління людьми);утримання публічної влади, відокремленої від основної маси населення, потребує значних витрат і здійснюється за рахунок коштів, що надходять від збору податків;головним знаряддям у руках держави для управління людьми є закон - нормативний акт, установлений чи санкціонований державою).

28 Основні шляхи формування правових норм

Для запровадження , зміни чи скасування правової норми необхідно:1волевиявлення народу і формування юр. мотиву;

2 нормативне формулювання держ. цієї волі у вигляді визначеного масштабу поведінки; 3 надання сформульованому правилу юр. властивостей .

Правотворчість поділяється на види : за суб’єктами ( безпосередня правотворчість народу (референдум); правотворчість держ органів; правотворчість громадських об’єднань та правотворчість трудових колективів); за засобами ( формування норм права правотворчості поділяється на утворення нових правових норм і санкціонування – надання юр властивостей вже існуючим соціальним нормам.

Правотворчій процес складається з таких стадій : 1нормотворчої ініциативи ( внесення пропозиції про виготовлення нормативного акту або підготування його проекту); 2 рішення компетентного органу про необхідність цього акту ;

3 розробка проекту або його обговорення; 4 розгляд проекту