фондів, їх функціонуванням (нарахуванням зносу), а також операції, що відображають поповнення чи зменшення оборотних фондів. Величина статутного фонду спеціально не реєструється при відкритті підприємства чи змінах упродовж функціонування.
Тому як основні напрями контролю треба відзначити:
а) перевірку обґрунтованості збільшення статутного фонду в частині основних і оборотних фондів у результаті їх переоцінки, введення в експлуатацію нових об'єктів основних фондів;
б) перевірку обґрунтованості зменшення статутного фонду в частині основних і оборотних фондів при списанні недоамортизованих об'єктів основних фондів, їх ліквідації (аварії, стихійне лихо), реалізації нижче залишкової вартості, нижче діючих ринкових цін окремих об'єктів чи законсервованого комплексу устаткування цехів, будівель.
При цьому детально аналізується первинна документація щодо стану, оцінки об'єктів, розрахунків з покупцями;
в) перевірка правильності відображення в обліку операцій щодо статутного фонду здійснюється методом аналізу кореспонденції рахунків і первинних документів, які є підставою для бухгалтерських записів. Крім цього, перевіряється дотримання методики аналітичного обліку статутного фонду і відповідність звітності про величину статутного фонду в балансі, журналі-ордері № 13 (де ведеться аналітичний облік), Книзі головних рахунків.
Список використаної літератури
Бутинець Ф.Ф. Контроль і ревізія. – Житомир, 2000. – 512 с.
Вітвицька Н.С. Контроль і ревізія. – К., 2000. – 166 с.
Жила В.Г. Ревізія і аудит. – К., 1998. – 96 с.
Крисюк В.І. Ревізія і контроль в установах і організаціях бюджетної сфери. – К., 2000. – 148 с.
Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит. – К., 1998. – 224 с.
Усач Б.Ф. Контроль і ревізія. – К., 2002. – 253 с.