За короткий період президентська влада зіткнулася з великою кількістю труднощів і невирішених проблем. Але немає підстав робити висновок про помилковість заснування поста Президента. Багато в чому невдачі президентської влади були викликані загальним несприятливим “соціальним фоном”, економічними, політичними і правовими умовами, в яких їй доводилося діяти.

У цих умовах, намагаючись розблокувати систему відносин “сад – республіка”, вийти з-під опіки центру, колишні республіки приймають Декларації про суверенітет, проводять реорганізацію вищих органів влади, засновують пости президентів.

Розділ I.

1. Утвердження України як суверенної, демократичної, правової держави

Перехід України до повноцінної державності передбачає чіткий поділ влад, розмежування їх функцій і компетенцій, існування міцної базової на законі системи “ваг і противаг”, що гарантувала б від авторитаризму і вождізму, а також від “парламентської диктатури”.

Особливу стабілізуючу роль у цьому зв’язку має і повинен відіграти Президент України як глава держави. Президентська влада має розглядатись як органічна складова частина державної влади, що виконує специфічні спрямовуючі, координуючі, контрольні і стримуючі функції, направлені на забезпечення незалежності та територіальної цілісності держави, її внутрішньої і зовнішньої безпеки. Сутність цих функцій випливає із мандату народу та полягає у виробленні рекомендацій і контролі за здійсненням внутрішньополітичного та зовнішньополітичного курсу держави, захисті її корінних інтересів, прав і свобод громадян, проведенні самостійної кадрової політики на вищому рівні. Для успішної реалізації цих функцій Президент має бути максимально захищений від прямого чи опосередкованого впливу ззовні, з боку різних бюрократичних, комерційних та політичних структур, окремих прошарків і груп населення, і в той же час він має підтримувати динамічний зв’язок з усіма суб’єктами державного та суспільного життя, зберігаючи контроль над процесами, що відбуваються в суспільстві.

Для успішного виконання своїх конституційних обов’язків Президент повинен мати власні незалежні від інших державних органів апаратні структури, головне завдання яких полягає у забезпеченні діяльності глави держави. Поетапно апаратні структури Президента мають бути приведені у відповідність із завданням забезпечення ефективної діяльності глави держави. Щоб стати максимально ефективною, структура Адміністрації Президента України має бути організаційно пристосована до успішної реалізації таких завдань:

1) стратегічне планування президентської внутрішньої та зовнішньої політики;

2) розробка тактичних рішень у межах президентського курсу;

3) контроль за реалізацією президентської політики;

4) забезпечення виконання Президентом його “рутинних” конституційних обов’язків.

У зв’язку з цим служби Адміністрації мають бути перегруповані у такі відносно самостійні блоки – “стратегічний”, “оперативно-тактичний” та “контрольно-забезпечуючий”.

Створення подібних функціональних блоків не лише упорядковувало б роботу Адміністрації вцілому, але й організаційно позбавило б можливості формування стійких внутрішньопартійних лобістських груп, вплив яких на рішення і дії Президента має бути виключений.

Комплекс заходів, направлених на виконання вищезазначених завдань, міг би включати в себе: виділення в окрему організаційно оформлену структуру тих служб Адміністрації Президента, які допомагають главі держави вирішувати повсякденні, оперативно-тактичні завдання; уточнення функцій усіх служб Адміністрації, головним завданням яких має стати стратегічне планування політики і контроль за її реалізацією; скасування організаційних структур, що так чи інакше дублюють діяльність інших державних органів.

Важливо створити окремий “стратегічний” блок служб Адміністрації, що перебували б у прямому підпорядкуванні керівника Адміністрації Президента України. Ключовими структурними підрозділами цього блоку мають стати управління, що безпосередньо займаються стратегічним плануванням президентської політики. До стратегічного блоку доцільно включити управління і служби, які займаються питаннями правового і кадрового забезпечення, зв’язками з органами влади та ін. В окремий “оперативно-тактичний” блок потрібно виділити й організаційно оформити ті служби Адміністрації, які безпосередньо забезпечують оперативну діяльність глави держави в місці його офіційного постійного перебування.

Кроком на цьому шляху могло б стати формування Президентства (Резиденції) Президента України – Маріїнський палац. При цьому під Резиденцією (Президентством) розуміється не просто місце офіційного постійного перебування глави держави, а сукупність служб, що безпосередньо забезпечують оперативну діяльність Президента. Подібний досвід є і успішно застосовується в інших країнах – у Франції (Канцелярія Президента), США (апарат Білого дому), Російській Федерації (Кремль – Резиденція Президента Російської Федерації). У своєрідній формі він існував і в дореволюційній Росії – Міністерство Двору.

Для створення подібної структури має бути визначено коло служб, що безпосередньо підпорядковуються Президентові України. Саме служби і повинні складати апаратне ядро Резиденції. За необхідності воно може бути розміщено за рахунок інших структур, що забезпечують діяльність глави держави.

Ключову роль покликані відігравати “контрольно-забезпечуючий” блок. До цього блоку мають увійти: Контрольне управління, управління господарських зв’язків, управління діловодства, господарське управління.

Особливе місце серед структур, що забезпечують ефективну діяльність Президента займають Рада безпеки, президентські консультативні експертні ради, комісії при главі держави. Діяльність цих органів стане ефективною, якщо вони будуть максимально незалежні, тобто вільні від прямого впливу апаратних структур Адміністрації. Роль Адміністрації в “забезпеченні” роботи цих рад і комісій має бути зведена виключно до створення необхідних матеріально-технічних умов їх діяльності.

2. Законодавче утвердження інституту президентства в Україні

5 липня 1991 р. Верховна Рада Української РСР прийняла основоположний щодо інституту президентства в Україні Закон, у статті першій якого проголошувалося: “Заснувати пост Президента Української Радянської Соціалістичної Республіки” Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР: Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 33. – Ст. 445. . З цієї дати бере свій початок процес становлення і розвитку інституту президентства в Україні.

Згідно з Законом Президент визначався найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади.

Посада Президента – виборна, і обиратися він мав громадянами України на